Свекруха влаштувала мені ckaндaл та сказала, що я нікому вагітна не здалася й задарма, після того, як я попросила в чоловіка хоч трохи приділяти увагу

Моя мати та свекруха телефонують мені щодня. Багато разів на день. Без перестану. А все чому? Присядьте, бо зараз впадете. Вони вuмагають, щоб я пробачила 3раду чоловіка та зберегла сім’ю. Зараз розповім все детальніше.

Ми з чоловіком в шлюбі всього трошки більше року. Чому ми зійшлися? Та я була дуже закохана, любила його всім серцем та до втрати пам’яті. А він… А він просто «дозволяв себе любити», бо ж чоловік ніколи не пропускав жіночої спідниці.

Я, по своїй закоханості та дурості, була впевнена, що він зміниться після весілля. Думала, що стане чоловіком дорослим, серйозним. Проте одразу після весілля всі турботи про квартиру і в загальному наш побут і так далі лягли суто на мої плечі. Він навіть не міг приготувати нормально їсти або трохи прибрати, поки дома, бо ж я приходжу з роботи набагато пізніше, ніж він.

Всі вихідні він зникав. Просто йшов до друзів. Мовляв йому треба змінювати обстановку час від часу, бо ж він дуже втомлюється від сімейного життя і сімейних обов’язків. Цікаво яких обов’язків? В нього, крім штампу в паспорті і місця проживання, нічого не змінилося, так само за ним ходять і доглядають.

А я мовчала та не сперечалася з чоловіком. Бо любила і боялася образити. Чому ж не йшла з ним? Я не з тих людей, кому подобається бути в шумних компаніях. Мене це дуже втомлює, тому я час від часу на пару годин зустрічалася з подругами.

Всі мої подруги як одна стверджували, що ми і так з ним майже не бачимось і в здорових стосунках за таких обставин чоловік з дружиною проводять час разом. А мати зі свекрухою переконували мене в тому, що це нормально, всі так жили, і я так поживу. І, на жаль, я слухала саме їх, а не подруг.

Коли я завагітніла, чоловік був дуже щасливий. Настільки щасливий, що пішов обмити це діло з друзями. А зі мною цю подію відсвяткувати не захотів. Я вже тоді зрозуміла, що щось не так, проте знову ж таки – мама та свекруха. Все вони зводили до його такого прояву радості.

Я продовжувала бути сама. Мені було самотньо та сумно. І завжди так було, а ще плюс гормони, самі розумієте. Чоловік не приділяв мені уваги, навіть коли був дома. Завжди мав свої якісь справи. До мене йому діла не було. Ми навіть розмовляти перестали. Все «спільне», що в нас було, виявилося примарним та миттєвим.

Згодом свекруха дізналася, що я «давлю» на її синочка, що хочу уваги від нього (хоча я просто просила спокійно та адекватно приділити мені хоча б трішечки уваги). І влаштувала мені скандал. Мовляв, він так піде від мене, а кому я вагітна взагалі здалася в цьому світі. І я перестала просити чоловіка про це.

Потім я народила, а до цього часу чоловік став регулярно випивати. І навіть на народження власної доньки не приїхав. Відмічав з друзями. Знову з ними. Свекруха наказувала не турбувати його, мовляв, повідмічає і скоро повернеться. А мені навіть легко було. Я вже зрозуміла, що не відчуваю до нього того ж кохання, що й раніше.

А потім мені прийшло повідомлення від якоїсь дівчини. Вона представилася, пояснила, що вона сестра коханки мого чоловіка. Надала всі докази та все пояснила. Дівчина пояснила свій вчинок. Сказала, що не хоче, щоб когось так обурливо обманювали та змушували страждати. Жіноча солідарність, що сказати.

Я одразу прийняла рішення. І подала на розлучення. Хоча в той же час мені згадалися всі моменти, коли чоловіка можна було запідозрити в зраді, але я все це чи то не хотіла помічати, чи то не помічала. Хоча скоріше я просто не хотіла про таке думати навіть.

Чоловіка не було вдома вже декілька днів, а тому я викликала слюсаря, щоб той замінив замки, зібрала всі речі чоловіка та залишила валізи в під’їзді. Чоловік прийшов через три дні, намагався відкрити двері, а коли помітив нарешті валізи – взяв їх та поїхав до мами. Квартира моя, куплена ще до весілля, тому можу собі таке дозволити.

І, звісно ж, свекруха одразу почала мені надзвонювати. А потім і мама. Але я твердо стояла на своєму та подала на розлучення. Свекруха прийшла навіть до мене додому розбиратися, чому це я посміла подати на розлучення. Я показала їй всі докази того, що чоловік зрадив мені. А вона не повірила і, звісно ж, назвала все це неправдою, мовляв, синочка її підставили. А потім почала називати мене нікудишньою жінкою, нікудишньою мамою, і взагалі дитина має мати батька. Та нащо дитині взагалі ТАКИЙ батько? Вона навіть не бачитиме батька, якщо я все просто так залишу.

Зараз йде підготовка до розлучення. І кожного дня я отримую по декілька десятків дзвінків від мами і від свекрухи. Проте ні від тої ні від іншої слухавку я не беру. Я себе не на смітнику знайшла, щоб далі все це терпіти.