Мені 33, і я матір двох хороших дітей. Старшій донечці – 5 років, а меншому сину – 3 роки. Перші роки після весілля й до народження синочка ми жили у батьків чоловіка. Свекри були не дуже раді, що ми їх «тіснимо», й всіма можливими способами це показували.
Вони виділили нам одну кімнату й поличку у холодильнику, щоб ми не їли їхніх продуктів. Прибирала я весь дім самостійно, й щоб «заробити» на якісь домашні продукти, ми з чоловіком працювали вдвічі більше на городі й у садах. Я думала, що після народження Ганусі, вони зміняться й хоча б свекруха почне мені допомагати, але все тільки погіршилось, і я чула тільки докори у свій бік за те, що щось не встигла прибрати, помити, чи дитина кричить вночі, а я не могла її заспокоїти.
На щастя, ми з чоловіком змогли накопичити грошей і з’їхали від його батьків, коли народився Андрійко.
Я не могла припинити радіти нашому новому житлу й думала, що ми нарешті зможемо відпочити від батьків чоловіка, але жили вони від нас недалеко й могли у будь-який момент прийти у гості.
Свекруха почала ходити до нас кілька разів на день і постійно саме у той момент, коли ми сідали за стіл. Коли я у неї поцікавилась, чому вона так часто приходить, то вона відповідала, що скучила за онуками (скажу вам чесно, що з онуками вона не гралась і нічого їм не приносила).
Чоловік на це ніяк не реагував і мені казав, щоб я не це не звертала уваги.
Недавно я влаштувалась на роботу кухарем у ресторан. З дітьми ніяких проблем не виникає, бо вони ходять у дитячий садок, самі по собі спокійні, можуть тихенько гратися.
Звичайно, інколи мені доводиться працювати й у вихідні, а чоловік часто відправляється у відрядження, тому ми вирішили, що найкращим рішенням буде попросити сидіти з дітьми свекруху.
Вона з радістю погодилася, і я навіть спочатку здивувалась такій її доброті, але вона ж бабуся, тому хотіти провести час з онуками – цілком нормально. Але я мала рацію, що все не так просто, і зрозуміла це після отримання першої заробітної плати.
– Нарешті ти зарплату отримала? Ти мені половину віддай за те, що я з онуками сиділа! Це робота теж важка, особливо, для такої літньої людини, як я! Ти не дивуйся, я не збиралась з твоїми дітьми безплатно сидіти! – сказала мені свекруха, коли я повідомила про отримання першої зарплати.
Після таких слів ми довго сперечалися зі свекрухою, на мою сторону став і чоловік, який не міг зрозуміти своєї матері.
Зараз вона всім у районі розповідає, яка я невдячна, бо вона так старалась для мене та дітей, а я її голодом морила!
Як би ви вчинили на нашому місці?
