Свекруха вирішила зробити мене мамою для свого онука? А я проти цього!

Коли я познайомилася з Максимом, він відразу зізнався мені, що розлучений і має сина Павла. Дитину виховувала бабуся, тобто його мама. Син мого коханого і жив з моєю майбутньою свекрухою. Максим спілкувався з дитиною дуже рідко – приблизно раз у тиждень. Зізнаюся: я розуміла, що його майже не цікавить дитина.

Я теж взагалі поки не хотіла дитину. Та й не зустрічалася я ні з ким до Макса. І не думала про те, щоб народжувати. Навіщо поспішати, адже мені лише дев’ятнадцять? Тому мені подобалося, що тато з сином не спілкувався.

У майбутньому я б хотіла, звісно, мати з Максимом своїх дітей. Таке життя мене б влаштовувало. Згодом ми одружилися. Я думала, що у нашому житті розпочнеться казка. А насправді почалося нестерпне скигління свекрухи.

Після весілля вона почала вимагати від мене, щоб я забрала сина Макса до нас. Вона нав’язувала мені думку, що дитині потрібно з батьком жити. Чоловік не знав, що робити йому у такій ситуації. До того ж, Павло, його синок, відмовляється від спілкування зі мною вже декілька місяців, а точніше – з того часу, як ми побралися.

Я теж відмовляюся виховувати незнайомого мені пасинка. Навіщо мені це потрібно? Свекруха вже набридла зі своїми настановами. Вона навіть кричала на мене: якщо я вийшла заміж за Максима, то тепер моїм обов’язком стане вихованням дитини від її сина.

Мені цікаво, чому колишня дружина Макса не повинна займатися своєю дитиною? Чому це я маю робити? Я не народжувала цього хлопчика! У нього є мама! І вона має дбати про нього, а не чужа жінка!

Колишня дружина Макса ходить до клубів, на дискотеку, їздить відпочивати куди заманеться. Їй абсолютно не цікаво, що з її сином. Чому свекруха їй не виставляє цих претензій? До чого ж тут я?

Мене дратує те, що всі з мого оточення підтримують матір чоловіка. Чому всі дослухаються до слів Макса і свекрухи? Чому мене ніхто чути не хоче? Чоловік не збирається сина виховувати, а навіщо мені цим займатися?