Брат моєї дружини хотів, щоб я взяв на себе кредит замість нього на новий телефон

Зі своєю дружино ми живемо разом вже шість років. Маємо окреме житло, яке я отримав у спадок від бабусі, автомобіль та невелику дачу з ділянкою за містом. Вона працює у салоні краси, а я займаюся юридичною допомогою для підприємців. Дітей поки що не маємо, тому кожного місяці хоч на кілька днів стараємося десь виїхати відпочити. Таким чином ми вже побували у багатьох країнах Європи.

У моєї дружини є рідний старший брат Сергій. Він досі мешкає з батьками. Цілими днями грає у комп’ютерні ігри та геть не хоче працювати. Звідки його вже тільки не звільняли. В перший рік нашого спільного з дружиною життя я також мав необережність допомогти влаштуватися йому на роботу до своїх знайомих. Все що йому було потрібно робити, то це слідкувати за камерами спостереження. Однак після двох тижнів роботи його звільнили за те, що він постійно запізнювався та ще й спав на роботі. Загалом я ніби й не винен перед знайомим, але все одно якось неприємно, що порадив йому такого працівника.

Охоронець у супермаркеті, кур’єр, прибиральник – які тільки вакансії не перепробував Сергій. Й завжди винними у тому, що його звільнили були роботодавці. Загалом працювати він не хотів, а витрачати гроші на різний непотріб та смачно поїсти він полюбляв. Його мама підносила йому тарілку з їжею під самий ніс, а чоловікові, між іншим, вже перевалило за тридцять.

Нещодавно він прийшов до нас додому й почав мене та дружину взяти на себе кредит, щоб він міг купити собі нового телефона. На хвилиночку він хотів смартфон більш ніж за тридцять тисяч. Я розумію, якби він працював й він потрібен був би йому для роботи. Але ж я точно знаю, що це для ігор. Він розповів нам, що вже був у магазині, але жоден банк не погодився підписати з ним умову про кредитування, адже він не має роботи та ще й кілька разів довго не міг закрити навіть мінімальні кредити на півтори тисячі. Моїй тещі банк також не дав кредит, адже вона вже жінка у віці та й живе на одну мінімальну пенсію.

Звісно ж, що я відмовився. Навіщо мені псувати свою кредитну історію заради забаганок цієї дорослої дитини. Я пояснив йому. Що якщо він вже аж так хоче цей телефон, то нехай йде кудись працювати. Але він серйозно заявив, що не бачить себе звичайним прибиральником або охоронцем. Від цих слів я не знав що робити. Злитися на його тупість та самовпевненість, або ж сміятися. Далі з ним розмовляла дружина.

Через кілька хвилин він наче ошпарений вибіг з нашої квартири та ще й гупнув дверима. А ввечері зателефонувала теща та почала питати навіщо ми образили Сергія. Невже ми не могли й справді взяти кредит. Виявилося, що вона повністю йому потурала. Як могли ми пояснили їй, що такі покупки не по його кишені, а платити за нього ми не збираємося. Він доросла людина й може сам заробити, проте тільки лінується. Однак після цього вони не спілкувалися з нами кілька тижнів.