Син моєї подруги вирішив одружитися з дівчиною нижчою за статусом

Я, як ніхто, розумію цю жінку, адже я теж мати сина. Хвилююсь за нього та його подальшу долю.

Пригадалася мені історія однієї моєї подруги. Сталася в її житті подібна ситуація.

Олександру Вадимівну син приголомшив своїм рішенням. Він прийшов та сказав: «Ось, це Настя – моя дружина. Ми вже офіційно все зареєстрували». В Олександри Вадимівни всі її знайомі та родичі юристи, судді, письменники, кандидати наук, інженери, лікарі. І тут раптом син приводить якусь дівчину, не зрозуміло звідки вона і що за одна. Батька нема, мати продавчиня в продуктовому магазині. Освіта у неї –  електрик. Убога якась вона. Таке враження, ніби світ мстить Олександрі за щось.

Проте потрібно зазначити, що Настя поводилася дуже вихованао та спокійно, не сперечалася, виконувала все, що її просили. Подруга Олександри, Катерина, заспокоює її та просить не робити поспішних висновків. «Нехай поживе у вас декілька місяців. Звикне і тоді покаже своє істинне лице» – говорила Катерина.

На початку весни син був змушений поїхати до Швейцарії.

– Як тільки згадую, що вдома та дівчина, то аж не хочеться повертатися, — скаржилася Олександра Вадимівна подругам.

Через чотири місяці син повернувся додому з дуже не очікуваною новиною: йому запропонували роботу у Швейцарії. Тому він змушений незабаром повертатися туди назад. І там він познайомився з Ерікою, тому з Настею вони мають розлучитися.

Мама посумувала, поплакала та випроводила сина.

Настя збирала речі, яких в неї практично не було, і повинна була покидати цей дім. Вона мала вигляд не кращий від вуличної собаки, якій немає куди подітися. На неї було боляче дивитися. В Олександри Вадимівни навіть з’явилося почуття жалю до дівчини. Тому вона запитала в Насті, де планує жити.

Дівчина відповіла, що перший час в подруги поживе, а потім дадуть кімнату в гуртожитку. Олександра Вадимівна, довго не думаючи, запропонувала Насті залишитися в неї поки жити, а коли дадуть кімнату, тоді й переселиться. Спочатку сказала, а потім подумала і пошкодувала про своє рішення.

З самого ранку дівчина бігла на роботу, вона працювала за професією. Поверталася додому вночі, дуже втомлена. Інколи Настя пропонувала Олександрі Вадимівні гроші за житло, проте та відмовлялася. Пройшло три тижні з того часу, як вони жили разом. І раптом Олександра Вадимівна тяжко занедужала, її поклали в лікарню.

Син так і не приїхав. Лише декілька разів дзвонив та казав, щоб та видужувала, все буде добре, пообіцяв, що скоро надішле фото там, де вони з Ерікою разом, як вони відпочивають на Гімалаях. Подивилася жінка на те фото, звичайна та дівчина Еріка, нічого особливого в ній немає.

У лікарню до Олександри Вадимівни її подруги рідко навідувалися, адже кожна мала свої клопоти: робота, сім’я, діти, домашні справи. Проте Настя майже кожного дня забігала навідати Олександру Вадимівну. Завжди щось приносила, то суп зварить, то компот, ще щось приготує, фруктів купить.

Подруги Олександри застерігали її, що дуже підозріло поводить себе та дівка, можливо, претендує на спадок чи прописку. А потім їли Настінні супи, котлети й вихваляли, як смачно.

Олександра Вадимівна вже майже повністю здорова. Наступив день, коли можна було повертатися додому. Настя замовила таксі, забрала жінку, відвезла додому і побігла по своїх справах.

Зайшла Олександра у квартиру, подивилася навкруги, а всюди чистота, жодної пилинки. Пройшлася, перевірила чи все на місті, всі гроші, коштовності, усе лежить на місці. Прийшла у вітальню, сіла на диван, а там записка: «Олександро Вадимівно, бажаю міцного здоров’я. Безмежно вдячна за все, що ви для мене зробили». Встала, пішла в кімнату сина, а там всі речі зібрані.

Через тиждень Олександра поїхала до гуртожитку, знайшла потрібні двері, постукала. Відчинила незнайома дівчина, Насті не було. Та зачекала її, а коли дочекалася, то сказала дівчині, аби збирала речі, вони повертаються додому.

На носі було літо, тому вони вирішили поїхати в один торговий центр, походити по магазинах, купити собі одяг. Там раптово зустріли одну з подруг Олександри – Юлю.

– Ти завела собі прислугу. Добре живеш.

– Можливо, твоя невістка в тебе й прислуга, а у мене зовсім не так. Ходімо, Насте.

Олександра розповіла, що Настя самотужки заробила гроші на перший внесок за квартиру. Абсолютно сама, жодної копійки дівчина не взяла в Олександри. Настя працює з усіх сил. Втомлюється, ледь на ногах стоїть.

Пішла на кухню випити води, повертаюсь у вітальню, а Настя на місці заснула. Сидячи. Я ось шукаю шпалери, бо квартиру, яку вона придбала, геть без ремонту. Потрібно його зробити, а Настя працює, часу немає, тому я беру все до власних рук.

Чесно, дуже переживаю за неї. Вона така красива, розумна, має власну квартиру. Дуже боюсь, аби якийсь не зрозумілий хлопець, не задурманив їй голову. Так переживаю за її подальше життя. Не хочу, аби її чоловік був нижче за статусом.