Син планує зі своєю сім’єю переїхати жити до мене. Я таким рішенням дуже незадов0лений.

Зовуть мене Дмитро Дмитрович. Мешкаю я у великому будинку в селі. Живу я в ньому сам. Я звик до цього. Мені так комфортно. Я геть не сумую. У мене завжди є чим зайнятися: то на риболовлю ходжу, то вироби з лози плету, то телевізор дивлюся.

А нещодавно мій син повідомив мені шокуючу звістку: він разом зі своєю сім’єю збирається переїхати до мене. Микола запевняв мене, що мені так буде краще. Мовляв, невістка буде готувати, прибирати, тож мені буде легше.

Я не розумію одного: звідки вони взяли, що мені важко? Я ж не скаржився нікому, що не справляюся з домашніми турботами. У приготуванні їжі чи прибиранні будинку особисто я, як чоловік, не бачу нічого важкого. Але син з невісткою налаштовані рішуче і вперто відстоюють свою думку.

Я розумію, що будинок великий, що всім вистачить місця, що й онуків буду частіше бачити. Це, звичайно, так. Але я впевнений, що мені не буде затишно, якщо в домі буде жити так багато людей! Постійний шум, гамір… Доведеться підлаштовуватися під усіх, змінювати свій звичний спосіб життя. Я вже не в тому віці, тому зробити мені це буде важко.

Скажу чесно: я люблю самотність, люблю тишу. Я люблю допізна читати газети чи переглядати старі фільми. Якщо син з сім’єю переїде до мене, життя повністю зміниться. Навіщо мені це?

Я мрію про спокійну старість. Зайві проблеми та турботи мені зовсім не потрібні. Не маю бажання псувати стосунки з сином та невісткою, але я категорично проти їхнього переїзду до мене!

Взагалі я звик до самотності. У мене це з дитинства. Я часто спілкуюся з різними людьми, маю багато друзів і знайомих. Але мені комфортно жити самому. Мені ніколи не буває сумно. Можливо, з сином буде й непогано жити – та щось мені у це не віриться. Як пояснити йому, щоб не образити?