Син втратив роботу, тому винаймати квартиру вони з дружиною вже не могли, довелося жити зі сватами. І тут невістка, щоб провчити мого сина, перестала готувати, та й продукти не купувала, хоча син заробляв гроші, бо мав підробіток!

Мені 47 років. У мене є єдиний син. Йому 25. Син уже одружений, вони з дружиною чекають на появу дитини. Понад сім місяців тому син втратив роботу, тож молодому подружжю довелося повертатися жити до батьків. У сватів квартира більша, тож діти переїхали до них. Та понад місяць тому син повернувся до мене, сам…

Я вийшла заміж рано, і в 22 роки вже стала мамою. Ми з чоловіком дуже кохали один одного та хотіли багато дітей, але пологи були складними, і я не могла більше мати дітей. Єдиного сина я обожнювала, як і мій чоловік. Ми намагалися дати йому все найкраще, але не розпещувати, і Олег ріс дуже добрим та вихованим хлопчиком. Коли синові було 15, мій чоловік загинув. Так ми з Олегом залишилися вдвох.

Я дуже хотіла дати синові гарну освіту, але без підтримки чоловіка просто не потягнула б виш у столиці, та Олег гарно навчався, тож зміг вступити на бюджет. На четвертому курсі він проходив практику в одній фірмі, і йому запропонували роботу. Олег погодився, а навчання закінчив заочно.

Десь приблизно в той час Олег зустрів Марину. Вона завжди здавалася мені скромною, вихованою, чемною та дуже доброю дівчиною, тому я дуже зраділа, коли Олег сказав, що вони планують одружитися. Весілля було скромним – без лімузинів чи сотень гостей. Були лише молоді, я, батьки нареченої та декілька друзів молодят. Та Олег купив Марині саме ту сукню, яку вона хотіла, та оплатив вечерю в одному з кращих ресторанів міста. Звичайно, молоді збирали гроші, але вирішили витратити їх на весільну подорож.

Через декілька місяців після весілля діти повідомили мені, що Марина вагітна. Я була дуже рада, єдине – переживала, що вони й досі живуть на винайманій квартирі, та син сказав, що вони вже почали збирати на власну квартиру. А ще через місяць фірма, де працював син, збанкрутувала. Молоді намагалися втриматися на плаву, та довелося покинути винайману квартиру. Олег і Марина вирішили, що поживуть поки з її батьками, адже в них велика квартира. І тут почалося найцікавіше…

Син розмістив резюме, став шукати нову роботу, а поки що перебивався підробітками. У його друга є фірма, яка займається ремонтами – великими й дрібницями по дому. Друг взяв Олега до себе, поки той не знайде собі нормальну роботу. Хоча й син не заробляв багато, проте приносив якісь гроші, усе зароблене він віддавав дружині. Вона якраз була повинна вийти в декрет, але вирішила ще на місяць затриматися на роботі, вона гарно почувалася, та й гроші були потрібні.

Теща та тесть дуже часто робили зауваження Олегові: то сів він не там, то ліг, то грошей на комунальні не дав. Синові було не дуже комфортно у квартирі, тому він часто просто гуляв парком зранку або ввечері. І тут невістка та теща вирішили провчити сина.

Одного разу син прийшов після роботи й побачив, що вдома нема чого їсти. У холодильнику були лише продукти сватів (молодим свати виділили окрему поличку), тож син ліг спати голодним, бо було вже пізно. Наступного дня ситуація повторилася, Олег вирішив, що в Марини немає грошей, тож попросив аванс у друга та віддав дружині. Але продукти в холодильнику не з’явилися, а ввечері сина чекали просто макарони, без нічого. Олег запитав у дружини, чи не могла б вона ще й сосисок купити чи, може, пельменів, вони ж дешеві. Але Марина лише фиркнула, а далі на кухню прибігла теща й почала кричати, що Олег – дармоїд, що він ні на що не здатен, що це не родина, де все жінка тягне на собі, і взагалі, він повинен дякувати, що його тут терплять та хоч макарони їсти дають. Марина просто стояла поруч та кивала на знак згоди з матір’ю.

Олег подякував тещі, віддав їй ключі від її квартири та зібрав речі. Того вечора він повернувся до мене. Через декілька днів Олег знайшов роботу по спеціальності, з гарною зарплатнею! Та миритися з дружиною він не хотів, вона так і не перепросила за слова своєї матері.

Нещодавно Олег отримав першу зарплатню. Він вже підшукав собі квартиру, щоб винаймати, та про повернення дружини не говорить ні слова. Декілька днів тому мені дзвонила сваха. Вона сказала, що Олег не відповідає на її дзвінки та повідомлення, і Марині теж не відповідає. Вона попросила, щоб я поговорила з сином, адже Марині з дня на день народжувати, у дитини повинні бути й батько, й матір.

Син сказав мені, що не дуже хоче повертатися до дружини. Він розуміє, що дитина – це велика відповідальність, і в неї повинні бути обоє батьків, та він більше не впевнений в Марині. Раптом вона виявиться повністю такою, як і її мама? Адже вона, врешті решт, не сказала нічого матері та не вибачилася після того, як син пішов.

А що як син правий, і Марині він буде потрібен, тільки поки в нього будуть гроші? Але як же дитина? Вона ж ні в чому не винна й має жити в повній родині! Не знаю, що й робити, і що порадити синові.

Хтось був у подібній ситуації? Як вчинити?