Моєму сину виповнилося вісімнадцять років. У нього тільки недавно появилася дівчина. Якось на днях він заявив мені з чоловіком, що хоче з нею жити. Я мовила до сина:
– Романе, а де ти плануєш жити зі своєю обраницею?
– Я заберу її до нас.
– Якщо ти обрав дорослий й самостійний шлях, то Вам потрібно жити окремо. Можете орендувати житло десь у місті. Але май на увазі, що на нашу фінансову підтримку вже не надійся, оскільки ти вже дорослий мужчина. Ти повинен сам навчитися забезпечувати себе й свою дівчину. До того ж ми досі нічого не знаємо про неї. Де навчається? Скільки років? Як звати?
– Її звати Оля. Їй сімнадцять. Навчається у коледжі.
Ми з чоловіком й слова не змогли мовити, після почутого.
Мене не стали дискутувати. Оскільки син дорослий, нехай вчиться розв’язувати свої проблеми самостійно.
Після цієї розмови, він пішов на побачення з Олею.
Через два дні, наш Олег почав збирати свої речі. Сказав, що переїжджає до Олі. Оскільки орендувати житло у них зараз не має можливості. З дому син забрав чайник, мікрохвильову й ноутбук. Нехай думає, що це йому подарунок на новосілля. І коли виходив з дому запитав, чи будемо ми надалі допомагати йому коштами. Я сказала, що він вже дорослий чоловік, тепер повинен розв’язувати свої фінансові питання самостійно.
Ми очікували, що наш син так довго не витримає. Зателефонує та попросить допомогу. Але я з чоловіком прийняли рішення – бути звичайними спостерігачами даної ситуації. Рано чи пізно це повинно чимось закінчитися.
Пройшло три тижні. Ніхто не телефонує й не пише. Значить в Олега все чудово, адаптувався у сімейному житті.
Але через два дні ми отримали повідомлення. Олег з претензіями та обуренням запитав, чому це ми не оплатили його навчання. Я вкотре нагадала, що оскільки він живе окремо, свої фінансові питання повинен сам вирішувати. Олег образився й більше не писав.
Якось я повернулася швидше з роботи. В домі вже хтось. Гадала, що чоловік теж швидше повернувся, але ж ні. На кухні був мій Олег. Він завзято готував нам вечерю й сказав, що хоче й на далі бути нашим маленьким сином. Адже зрозумів, що не готовий до дорослого життя.
По місцях стояло все, що він забрав, і чайник, і мікрохвильова, і ноутбук. Син коротко розповів, що дівчина теж виявилася не готовою до спільного життя. Вони двоє зрозуміли, що зробили необдуманий вчинок.
Згодом повернувся чоловік.
Вони разом поговорили на чоловічі теми й міцно обнялися. Гадаю, це був чудовий досвід для нашого сина. Адже потрібно все робити обдумано, а не спонтанно.
