Від першого шлюбу у мене залишився син Андрійко і хоча він дуже тягнувся до тата, та той втік на заробітки, щоб не бачити нас після всього, що вчинив. Мабуть, соромно в очі було мені глянути після всього.
Його мама відразу мене не полюбила, хоча конкретних причин для цього у неї не було. Я ніколи з нею не сварилась, завжди дослухалась, але все одно, вона налаштовувала проти мене мого ж чоловіка. І після народження Андрійка минув рік, як чоловік на все село заявив, що це не його дитина.
Звичайно, ми провели тест, бо я у собі була впевнена і вони були неправі, але жити знову з чоловіком, що вірить у все, що йому шепне мама на вухо не хотілось, тому й подала на розлучення.
Минуло вже кілька років, а свекруха від першого чоловіка, так і не навідалась ні до мене, ні до Андрійка. Я їм спілкуватися не забороняю, але схоже, вона сама не хоче цього спілкування, бо уникає його, попри те, що живемо ми в одному селі.

Я вже й заміж вийшла вдруге і цього разу мені пощастило більше, окрім чоловіка з власною головою, я отримала хорошу свекруху. У нас добрі стосунки, ми нерідко приїжджаємо до неї у гості, а вона до нас, до Андрійка вона ставиться, як до рідного внука. Ми навіть разом з нею їздили на відпочинок у гори. Це були найкращі дні за мої останні кілька років!
Живе вона від нас недалеко, година їзди, але я впевнена, що саме ця відстань і робила з нас таких хороших подруг. І тут вона повідомила, що хотіла б переїхати ближче до нас, бо вже на старості літ не хочеться жити у великому місті. Продала б свою квартиру і купила б якийсь будинок у нашому селі. Скажу чесно, що мені це не дуже подобається. Тим паче допомога мені не потрібна, бо на городі та у господарстві ми самі справляємось та й син виріс, то почав допомагати нам.
Але заговорила вона про це тільки кілька місяць тому, бо до цього планувала їхати до сестри чоловіка. Вона живе у невеликому місті, і у них там дві квартири ще від батьків свекра залишилось, але сестра не погодившись з матір’ю продала їх і почала будувати собі будинок. На це свекруха на неї й досі тримає велику образу.
І ось уже вона місяць живе поруч з нами й, на щастя, я тільки дивуюсь її доброті, вихованості та інтелігентності. Я думала, що наші стосунки зіпсуються, але вони навпаки покращилися та й з її допомогою у нас з чоловіком з’явилось більше часу, щоб подумати про другу дитинку.
А оце на Різдво пішов мій син колядувати до рідної бабусі з друзями, то та побачивши через вікно, хто прийшов, навіть двері не відкрила. А друга свекруха обдарувала усіх дітей, за стіл запросила та відпускати їх не хотіла. Завжди думала, що всі свекрухи чимось схожі, але виявилось, що ні, це зовсім інші люди.