Я навчу поважати його старших, якщо батьки не змогли!

Щовихідних ми з дітьми відправляємось гуляти у різні парки. Цього розу не виняток. Я з сином Антоном та чоловіком кілька годин гуляла, тому, повертаючись на метро додому, ми були втомлені. На одній зі станцій у метро увійшла старша жінка, яка виглядала дуже доглянуто і пристойно.

Я відразу почала підійматися, з дитинства навчена старшим місцем уступатися, але не встигла я цього зробити, як жіночка повернулась до мого сина, окинула його злим поглядом і голосно, на все метро, промовила: «Хлопчик, негайно поступися місцем!»

Від такого я аж відразу присіла назад. Мій син лише вражено дивиться на мене, він звик, що завжди старші звертаються до мене та й ми привчили його, що з чужими людьми розмовляти не можна, тому він просто розгубився. Та і думаю, що грубий тон теж дав про себе знати, тому що у нашій родині ніхто так не дозволяє собі говорити.

– Вибачте, я можу вам поступитися місцем або будь-хто інший у метро, — промовила я до неї, як можливо спокійніше.

– Ні! Мені повинен поступитися місцем хлопчик. Він має з малого знати, що старшим потрібно місцем поступатися. А то так і виросте невихованим! – говорила вона на все метро.

– Будь ласка, присядьте сюди! – промовив мій чоловік і піднявся з місця.

Ох, тоді й почалась справжня театральна сцена. Вдаватися у подробиці я не буду, просто перекажу, що вона говорила біль менш пристойними словами. Мов, я нікчемна матір, яка виховує сина егоїста, а мій чоловік і слова мені не може сказати, тому що він підкаблучник. А потім виявилось, що я повний непотріб у суспільстві, а чоловік слабак, який не зможе захистити нашу Батьківщину.

Антон розплакався, коли ми вийшли з метро. До нього так ніколи не розмовляли, а тут така «школа життя». Я постаралась дитині пояснити, що, на жаль, дорослий не рівноцінно мудрий, але у цьому не має нічого страшного, люди бувають різні.

І ви кажете, що після такого моя дитина повинна поважати всіх дорослих виключно за вік?