Ближче до вечора Петро з сусідом пили чай на веранді. У двір зайшов син Андрій, а за ним забігла невістка Аня.
Добрий вечір! – привітався Андрій.
Добрий! Синок, сідайте за стіл, вечеря ще гарячий.
Андрій з дружиною повечеряли, Петро склав їм з собою їжі й вони пішли додому.
Онук у тебе буде. Бачиш, який у неї животик акуратний, — підсумував сусід. – Хороша дівчина, але до сільського життя зовсім не звикла, — продовжував далі дід Панас. – Ти її навчи, що до криниці по воду ніхто з дитячим відерцем не ходить. Прийшла вчора і набрала стакан води. Каже: «Мені тільки чайник закип’ятити». А що води в будинку більше не треба? Село вже все сміється над нею …
Петро невістку бачив нечасто. Вона його дуже дратувала. Свекор ніяк не міг зрозуміти, навіщо в селі фарбуватися? А Аня щоранку дві години біля дзеркала крутилася. Губи червоною помадою нафарбувала. Підбори взула. А ще Аня дуже довго спала. Її старших дочок до школи збирав Андрій. Якби не вітчим, то діти ходили б голодними.
На наступний день Петро повертався додому з магазину. Біля хвіртки його зустріла Аня.
Хліб свіжий вже привезли? – перепитала невістка.
Немає ще. А у вас навіть хліба будинку немає? – здивувався свекор.
Якось не розрахувала я трохи.
Підемо я тобі відріжу. У мене є. Ти завжди хліб з запасом купуй. У селі все так роблять. Це тобі не мегаполіс. Тут немає цілодобових супермаркетів, — повчав свекор невістку.
Вдома У Петра дуже смачно пахло.
Ви що таке смачне готуєте? Запах на весь будинок, — поцікавилася Аня.
Манти буду робити. А у вас що на обід? – перепитав свекор.
Я сьогодні нічого не готую. Дочок ще зі школи немає, а Андрій з роботи ще не повернувся.
Через дві години можеш старшу дочку надіслати до мене. Я і на вас манти зроблю.
Увечері Надя дочку не прислала, а сама прийшла. У будинку сидів ветеринар Геннадій і її чоловік Андрій. Петро відразу запросив невістку за стіл, а та не відмовилася. Села біля чоловіка і почала в чоловічі розмови влазити.
Надя, дочки скоро з репетиції повернуться, треба в будинку піч натопити, тому що холодно, — спробував відправити дружину додому Андрій.
Холодно, так, — погодилася Аня, — повечеряємо і я піду.
Петр не переставав дивуватися невістці: як можна спокійно вечеряти, якщо в будинку холодно і дітей нічим годувати? Свекор намагався гнати від себе погані думки, адже невістка була вагітна й в Андрія вже не було вибору. Тепер повинні прижитися.
Геннадій подякував господарю й зібрався в дорогу. За ним підвівся Андрій.
Андрію, візьми манти. Це тато для нас приготував.
Сама візьми, — відповів чоловік і вийшов з дому.
Що це з ним? – здивувалася Аня.
Ти їж, їж. Тобі нервувати не можна, а їсти треба за двох. Їж, їж, — заспокоював її Петро.
Вранці син прийшов до батька на сніданок.
Андрію, на ферму тракториста шукають. Може ти туди влаштуєшся? Там зарплата більше … – говорив батько.
Тату, з такою дружиною як у мене, мені ніякої зарплати не стане. Вранці їй повідомлення з пошти прийшло. Замовила тюльпанів на 4000. Уявляєш? Кому це треба в селі? Я причеп дров купив за такі гроші й ми ними всю зиму палити піч у хаті будемо, а від її тюльпанів яка користь?
Синок, бачили очі, що брали. Надя вагітна, тому хочеш ти цього чи ні, але повинен терпіти.
Так я знаю, тато, просто накипіло. Я дочок вранці в школу збираю, вона спить до обіду. Їсти до тебе приходжу, вона спить. Навіщо мені така дружина?
Їх розмову перервав сусід Леонід.
Зайшов тепер до тебе, шукав тебе, а в будинку тиша, тільки Аня в дальній кімнаті хропе. Ось баба дає! Як це так спати до обіду? – посміхнувся Леонід.
Андрій з Леонідом поїхали на роботу, а Петро став кашу псам варити. На порозі з’явилася Аня.
Уявляєте, я манти вчора так і залишила у вас. Забула додому забрати.
«Добре, що сама наїлася», – подумав свекор.
А ти що так рано? Сталося щось? – запитав Петро.
Дядько Петро, позичте мені, будь ласка, 4000. А я як тільки на дітей отримаю, відразу вам віддам.
Ти мене вибач, Аня, але грошей на квіти я тобі не дам.
Вранці наступного дня сусід поспішав розповісти Петру, що його невістка кудись поїхала на автобусі.
Може це не вона була? – поцікавився Петро.
Вона, вона. У нас по селу більше ніхто в шубі й на підборах не ходить.
Андрій на обід знову приїхав до ,батька
Тато, погодуєш мене? А то моя дружина знову кудись пішла. Будинок закритий, її немає. Не знаю навіть де її носить …
Вона автобусом в місто виїхала, — відразу доніс сусід.
У жіночу консультацію поїхала. На облік ставатиме, — припустив Андрій.
Через кілька хвилин на зупинці зупинився автобус, а з нього вийшла Аня. Вона відразу пішла в будинок свекра.
Де ти була? На облік їхала ставати? – перепитав Андрій.
Ти дістав мене з тим обліком. Прийде час, стану. На пошту я їздила за квітами, — відзвітувала Аня. А потім пошепки додала, — Ось мій колишній ніколи в мої справи не ліз, не те що ти …
Андрій встав з-за столу.
Приготуй вечерю вдома. Я не буду вічно до батька їсти ходити, — буркнув він на дружину.
А у тебе тільки одне в голові! – не змовчала Аня.
Андрій вийшов з двору, за ним пішла дружина.
Не буде в них життя, — зітхнув Петро. – розкусила Аня що мій Андрій з м’яким характером і взялася їм управляти.
Ну так, — погодився сусід. – Все життя під каблуком жити не годиться. Дитину шкода …
Шкода, так … І що тепер робити?
