ЖИТТЯ

Заміж за сільського хлопця я точно не вийду ніколи. Такої думки я дійшла, коли познайомилася з чоловіком моєї сестри. Бо село із людини не витягнеш!

Моя сестра Юлія нещодавно вийшла заміж. Я тим часом була за кордоном на заробітках, тому приїхати на весілля не змогла. Коли приїхала на Батьківщину, то відразу вирішила відвідати Юлю.

Вона взяла шлюб з сільським хлопцем Стасом. Більше того, вона навіть будинок купила за містом. Молодята там швидко облаштувалися і завели господарство. Я й подумати не могла, що Юля, міська панянка, збереться все життя копатися на городі та годувати свиней. Але серцю не накажеш – і обрала моя сестричка звичайнісінького селюка.

Я їхала до них у гості і мріяла швидше обійняти Юлю, поспілкуватися з нею. Тоді ще не здогадувалася, що пошкодую про цю поїздку, і мені захочеться бігти звідти, куди очі дивляться.

Реклама

Гостювала я у сестри та її обранця декілька днів. Була шокована поведінкою Стаса, чоловіка Юлі. Він постійно посміхався до мене. Це була не просто усмішка друга. Ні. Він поводив себе, наче якийсь збоченець! Стас весь час намагався ненароком притулитися до мене або випадково заходив до кімнати в той час, коли я переодягалася (двері зачинити я не могла, бо їх просто не було у спальні). Її чоловік щоразу виходив до мене з голим торсом та у самих трусах. Не знаю, може, у селі це нормальне явище. Та я до такого не звикла. Має ж бути культура якась.

Усі залицяння Стаса до мене я просто ігнорувала. Сестрі нічого казати не стала, бо не хотіла засмучувати її. Крім того, у чоловіка Юлі такі ж самі й товариші. Вони прийшли у гості до них у той же день, що я приїхала. І безсоромно чіплялися до мене. Іншим словом не назвеш, бо ті хлопці навіть і не чули, напевно, як красиво залицятися до дівчат.

Про виховання Стаса і його друзяк взагалі промовчу. Манера спілкування у них вульгарна. Елементарні норми поведінки – це не про них. Нецензурна лайка у мовленні цих хлопців не просто була між словами. Вона заміняла всі нормальні літературні слова у їхній розмові. Так само вони спілкувалися й з нами, дівчатами. Це було гидко слухати! Цікаво, що Юля ніяким чином не реагувала на це. Напевно, вона вже звикла до такого.

Стас та його товариші не соромилися говорити про речі, які прийнято обговорювати лише з близькою людиною. Вони дуже брутально спілкувалися на тему інтимних стосунків. Скажу зразу: було видно, що самі вони у тому нічого не розуміли.

Мені не сподобалося те, що чоловік моєї сестри п’є спиртне з самого ранку. По три чарчини горілки на сніданок, обід і вечерю – то в нього закон. А коли приходять його безсоромні друзі, напитися, щоб аж повзти – то взагалі святе.

Мені хотілося бігти з того села і від тих людей першого ж дня. Було дуже соромно знаходитися у такій компанії. Дуже шкода Юлю, але я не хочу лізти у чужу сім’ю, бо ще винна буду. Але, здається, нічого хорошого у цьому шлюбі її не чекає.

Заміж за сільського хлопця я тепер точно не вийду ніколи. Такої думки я дійшла, коли познайомилася з чоловіком моєї сестри. Бо правду говорить народна мудрість: «Можна вивести людину з села, а от село із людини не виведеш ніколи!»

Реклама

Також цiкаво:

Close