«Та хіба ви перший раз чуєте, що у Тані чоловік наліво ходить?»

Таня Олександрівна була однією з тих жінок, яких чоловіки боялися, тому що вона легко відстоювала свою думку, не боялася помилитися і мала гнучке мислення та творчий склад розуму. Оскільки працювала вона у сільській раді секретарем, то й там на всіх засіданнях до неї дослухалися.

Але здавалось, що останнім часом жінку, як підмінили. Вона не брала участі у сільських засіданнях, не обговорювала події з колегами та й взагалі припинила посміхатися. Всі знали запальний характер жінки, тому й боялися ставити зайві питання. Тільки декілька людей, що мали спільних друзів з нею, знали правду про те, що сталось з жінкою.

Насправді все крилось у її єдиному сині, а точніше у тому, що він покинув свою дружину з дитиною.

Все своє доросле життя жінка присвятила вихованню Бориса. Тому й виріс хлопчик добрим та дуже розумним. Недаремно, через рік після завершення університету його почали називати найкращим терапевтом у всій області!

Попри те, що хлопець був красенем і жив небідно у дружини він собі обрав біднячку з їхнього села на ім’я Олеся. Дівчина здавалася мамі дивною і вона щиро хотіла, щоб хлопець змінив свій вибір, але після того, як на світ з’явився маленький Мирослав, відкинула дурні думки.

Таня купила їм новий великий будинок та почала допомагати з вихованням внучка. Звичайно, сільська секретарка не змогла б оплатити такий великий будинок, але у неї було чимало відкладень для сина завдяки чоловіку, що вже більше 30-ти років на заробітках, а вдома на рік буває близько 2-4 тижнів. Можна сказати, що жінка прожила все життя сама й виховувала сина також сама.

Звичайно, всі у селі підозрювали, що насправді чоловік Тані вже має іншу дружину й сім’ю, але щороку він все одно приїжджав, радо обіймав дружину й сина і залишав їм чималу суму грошей. Можна сказати, забезпечував їх усім необхідним, хоч тільки у матеріальному сенсі. А Жінку, здавалось, ці чутки зовсім не турбували. Вона довіряла чоловіку й мала справжнє чоловіче терпіння.

– Я не можу це пояснити чи виправдати, мамо. Так сталось. Просто я зрозумів, що кохаю іншу і хочу бути тільки з нею! – повідомив син, а жінка ледь не впала.

– Сину, не я вершитиму твою долю, тому роби, як ти думаєш, що тобі буде краще. Але скажу тобі одне, твоя дружина і Мирослав залишаться жити у тому будинку, який я купувала для вас. Я знаю, що таке виховувати дитину самій, тому хочу допомогти її з онуком, а ти, як справжній чоловік повинен її уступити.

Звичайно, хлопець був розчарований, він надіявся, що матір допоможе випровадити невістку, яку недолюблювала, і він зможе спокійно зажити з коханкою у будинку, але вона вирішила інакше.

Чимало тоді чуток ходило по селі про те, чому ж у будинку Таня вирішила залишити бідну невістку, а не коханого сина. Попри це, час йшов, а рішення Таня свого не змінила, а навпаки знайшла у ньому радість, бо нарешті налагодила стосунки з колишньою невісткою та й внук не припиняв її радувати своїми досягненнями!

Напишіть нам, чи правильно на вашу думку, вчинила його мама?