«Та ще два роки й будемо poзлyчaтися!» – сказав чоловік при всіх спільних родичах!

20 років тому я стала щасливою дружиною. З чоловіком ми були знайомі давно, тому наше одруження не стало для когось неочікуваністю. Одружилися ми рано, тому влаштовуватися як особистості, почали вже у шлюбі. Зараз у нас вже двоє дітей, й у житті все добре. Звичайно, не обійшлося й без проблем, сварок та криків, але це у кожного буває, головне, що ми це пройшли й продовжили любити та поважати один одного. Тепер я просто ніяк не уявляю свого життя без сім’ї.

Загалом, про сварки й крики – це перебільшення, тому що мій чоловік дуже спокійний і вмів згладити будь-які конфлікти, хоч і не всі. Зрозуміла я, що у нас не все добре, як я думала, на святкуванні день народження молодшого сина.

«Та ще два роки й будемо розлучатися!» – сказав голосно чоловік просто посеред свята. Я спочатку думала, що мені почулось, але по реакції гостів зрозуміла, що це саме те, що й він сказав.

Після святкування вирішила серйозно поговорити з чоловіком, і він пояснив мені, що не бачить сенсу продовжувати наші стосунки, бо старший син уже навчається в іншому місті й почав самостійне життя, а через два роки у вільне плавання відпустимо й молодшого. І коли ми звільнимось від обов’язків батьківства він хоче розлучитися.

Він порадив мені поберегти сил й грошей, щоб успішно розлучитися без зайвих образ. Тепер я взагалі не уявляю, як ми повинні далі жити й вдавати, мов через два роки ми не будемо розлучатися й у нас все добре.

Я виявилась зовсім не готовою до такого повороту подій, подруги й рідні заспокоюють мене, мов він ще передумає, але я так не думаю, і не знаю, як мені бути. Можливо, ви мені дасте якусь хорошу пораду?