«Так, я вже будинок збудував, дітей тобі подарував, дерево посадив, усе, досить! Тепер ти повинна вийти на роботу, щоб себе утримувати! І про домашні справи також не забувай!» – заявив мені чоловік!

У шлюбі я вже понад 10 років. Маю двох чудових синів – 7 і 5 років. Старший ходить до школи, молодший – у садочок, а я – домогосподарка. Та з недавнього часу чоловік став вимагати, щоб я вийшла на роботу. Грошей у нас вистачає, у домі все є, тобто, ми нічого не потребуємо, тож я не розуміла, до чого ці розмови, а потім…

Нещодавно в нас почалися постійні сварки з чоловіком. Звичайно, за 10 років подружнього життя було всяке. Та такого ще точно не було. Я не розумію, що з моїм чоловіком відбувається, кожного дня він намагається знайти причину для сварки. То я не так борщ зварила, та плов несмачний, то посуд погано помила, то забула його сорочки випрати. Раніше такого ніколи не було. Ми не сварилися через домашні справи. Якщо чоловік бачив, що я не встигаю, то просто сам мив посуд або закидав брудний одяг у пральну машину, ще й сам вивішував, міг і сорочку собі зранку випрасувати. Тепер же він звинувачує мене в тому, що я погана господиня.

А декілька днів тому сталося таке, що я тепер задумуюся про розлучення. Почалося все, як завжди, з того, що я не стигла випрати та випрасувати його улюблену сорочку, а він хотів завтра піти на роботу саме в ній. А потім чоловік зауважив, що я «засиділася дома», і пора мені на роботу, щоб сама собі на «манікюри» заробляла, та ще й дітям гуртки оплачувала.

«Так, я вже будинок збудував, дітей тобі подарував, дерево посадив, усе досить! Тепер ти повинна вийти на роботу, щоб себе утримувати! І про домашні справи також не забувай!» – заявив мені чоловік! «А що ж ти робити будеш?» – запитала я його. «На роботу ходити й відпочивати, як усі нормальні мужики». «А домашні справи?». «Так це ж твої обов’язки. Он усі нормальні жінки й на роботу ходять і по дому все встигають робити, і ти зможеш. А я більше палець об палець не вдарю».

І тут я зрозуміла, у чому справа. Є в чоловіка один друг, який одружився з жінкою, у якої була донька від першого шлюбу. Жінка ця самореалізована в житті, і була такою до заміжжя. Вона обіймає високу посаду, гарно заробляє, дівчинку свою забезпечує сама. Тепер же чоловік розповів, яка вона «розумниця», ще й по дому все устигає робити, Олегу гріх скаржитися, усе нахвалитися своєю дружиною не може.

Так і я ж не лінтяйка якась. До того, як стати домогосподаркою, я також обіймала гарну посаду, з чоловіком будувала дім наш нарівні, і грошей половину вклала своїх. Автомобіль родинний я купувала, також за свої гроші. Щоб я більше не виходила на роботу, було наше спільне рішення. Тепер же ще я й винна залишилася. Якщо чоловік і далі буде себе так поводити, то я подам на розлучення.

А ви що думаєте, як краще вчинити в такій ситуації?