Така мені не потрібна!

У магазин увійшла закохана і щаслива пара, яка ось-ось мала побратися, а звідти вони виходили окремо. Леонід вискочив першим, він був poзчарованим, caмотнім і злuм…

А за ним відразу вискочила Ріта:

– Льонь, ну, пробач мені! – кричала дівчина, наздоганяючи його. — Я ж не думала, що це тебе образить чи розізлить! Та почекай ти мене!

Він навіть не оглянувся поглянути на дівчину, впевнено йшов, а коли вона закінчила говорити, то через плече нахабно відповів: «Не потрібна мені така, як ти!»

Він сів у машину, голосно гримнув дверима, а вона продовжувала стояти на вході, намагалась зрозуміти, обдумувала все, що сталось, але так нічого не розуміла.

«Ну і що за цирк він влаштував? Ми що у дитячому садку?.… Дома розберемось. Коли він охолоне!» – подумала дівчина.

Що ж сталось? Та нічого особливого. Дрібниця. Почалося все зі звичайної прогулянки пари, вони гуляли парком й обговорювали своє майбутнє весілля. На вулиці було надто спекотно, тому дівчина запропонувала зайти у маленький магазин неподалік й купити морозива.

А там черга і лише одна каса працює. Стандартно, чи не так? Продавчиня там втомлена була сильно, мабуть, кінець зміни. От і вийшло так, що коли Леонід платив за морозиво своєї нареченої, вона не помітила, що не забрала двохсот гривневу купюру, а поклала здачу на неї. Хлопець збирався віддати купюру, але його дівчина швиденько схопила гроші й миттю рушила до виходу.

– Котику, зачекай, – крикнув хлопець, а тоді тихіше промовив. – Нам там зайве дали, дай мені гроші я зараз поверну.

Дівчина не на жарт здивувалась: «Ти чого? Ти знаєш скільки вони разів мене обманювали? Впевнена, що ця жінка ці гроші за трьох клієнтів зараз поверне! Ти не сумнівайся! Вони всі тут махінаціями займаються, а ми з тобою просто щасливчики! А гроші ніколи зайвими не бувають!»

У той момент Леонід не встиг і нічого вирішити, але вже йому все підказувало тікати від такої нареченої. Не його вона…Він і швиденько пішов на вихід, а все, що було далі, ви й так знаєте…