Таких дітей я ще не зустрічала! Моя подруга виховує дитину в дисципліні, за правилами

Що не говори, але в наш час добре вихованих дітей можна на пальцях перерахувати. Вся ця дитяча гіперактивність і батьківська гіперопіка, яка призводить до плачевних результатів, це все неправильно.

Адже багато в наш час зробили дітей мало не центром всесвіту. А що виросте з дитини, яку раз у раз пестили, плекали й дозволяли робити все, що тільки заманеться, щоб тільки вона не плакала і не тріпала нерви? Правильно, інфантильна, самозакохана і дико егоїстична людина. І це жахливо.

Почитати тільки пости, де розповідають про всяких матерів, про їхні витівки, й про те, як вони дітей мало не в попу цілують — дозволяють їм все. Це дуже страшно. І так, у мене немає поки своїх дітей, але не тому, що я їх боюся або не хочу. Ні, просто я вважаю, що народжувати їх треба тоді, коли у тебе стабільне життя, ти морально, психічно і фізично до цього готовий, а також можеш дати все дитині для його повного розвитку, а також психічного здоров’я. Нехай це буде навіть в 30 або 35 років — головне те, щоб ти сам був морально готовим.

До того ж, з народженням дитини з’являється нове питання — в якому стилі його виховувати? В авторитарному або ж демократичному? На сході, наприклад, багато хто вважає, що дитині потрібно давати якомога більше свободи до 5 років і дозволяти робити все, щоб вона все відчула й пізнала сама. Але чи правильно це?

Я вже бачила таких демократично вихованих дітей на дитячому майданчику, які то піском кидаються, то за волосся тягнуть інших. Деякі навіть мати знають у свої 4 роки — ось вам лібералізм. Що стосується авторитарного виховання — хто його знає, наскільки у вашої дитини гнучка психіка, і чи не відіб’ється таке виховання на ній погано. Наприклад, деяких дітей жорстке виховання ламає як особистостей і потім виростають нарк0мани, алк0залежні люди. А деяких навпаки направляє в правильне річище. Є у мене знайомий, який виріс в жорсткій дисципліні, у нього батько військовий. Так якби не така дисципліна, хто його знає, досяг би він таких висот у житті, як він зараз має. Хлопець у свої 27 років має все, без зв’язків і іншого “блату”. Дітей своїх виховує теж в суворості.

Напевно, батьки самі повинні відчувати, що їх дитині більше підходить. От є у мене одна подруга, ми разом вчилися на перекладачів в університеті. І вона як раз з дівчат, які прихильники дисципліни, авторитарного методу виховання. Її дочці п’ять років, звати Єва. Мені часом здається, що Єва маленький солдат. Коли вони приходять до нас у гості, дочка сама знімає верхній одяг, взуття та каже мамі, що буде сидіти грати й грає. Ніколи не кричить, не верещить, не смикає маму за спідницю, що вона чогось хоче. Тихо поводиться.

Мама ж сама запитує дитини, чи хоче їсти або ще що. Ну а якщо Єві потрібно до вбиральні, вона підійде і тихо шепне мамі на вушко про це, і все! Мало того, вона до мами не звертається на «ти», а тільки на “Ви”. Я ще такого не чула і не бачила. Тим більше, в сучасних реаліях, коли багато хто норовить до західного способу виховання, де діти батьків просто на ім’я називають. Сказати, що я захоплююся маленькою дівчинкою Євою, не сказати нічого. Це просто приголомшливо, і видно, що дитина щаслива в сім’ї, їй все подобається.

Я запитала подругу, як так, що вона виховує дитину в такій дисципліні. А вона мені відповіла, що спочатку пояснила дитині, що вона прийшла в їхню сім’ю, де протягом декількох років вже були правила і правилам треба слідувати. Адже мама правилами слідувала, тато теж, значить, і дочка повинна. Ну а якщо дочка хоче, щоб в сім’ї все було добре, потрібно поводитися ввічливо. На диво, дитина все зрозуміла, але факт залишається фактом. Вихована дитина — це те, що потрібно всім.