Татку, я так щаслива, що тебе не було поруч з нами!

Татку, я вже вступила у бажаний університет і закінчила школу! Мабуть, ти зараз вражений, що час так швидко летить. Для нас з мамою все було інакше, він був дуже довгим, кожен день тягнувся, особливо, коли ми не знали, на що витратити останні гроші: оплатити комунальні послуги чи купити для мене зимову курточку, бо та зовсім «збилась», чи мама дасть гроші на ремонт у класі, чи на аналізи крові, бо у мене постійно йшла кров з носа і була підвищена температура; чи піти раз на місяць у кіно, чи купити підручник з англійської.

Чимало разів ми не мали чого їсти. У нас була лише гречка та картопля, але ми знаходили вихід – завжди сміялися, це єдине, що нас рятувало!

Коли маму звільнили, ми не плакали, мама почала перетворювати своє хобі на гроші. Вона почала займатися тортами та кексами, а я почала це все фотографувати й просувати у соціальних мережах. Вона робила їх цілими днями й могла не спати, щоб найняти мені хороших репетиторів, щоб купити мені на день народження новий телефон чи подарувати красиве плаття!

За таку любов до мене я винагородила маму тим, що поступила на державне у бажаний ВНЗ, і всі навколо вихваляли її, яка вона хороша мама. Не можу припинити радіти тому, як мною гордиться мама, яка половину свого життя витратила на те, щоб поставити мене на ноги й щоб я мала шанс на краще життя.

Татку, не ображайся, але я рада, що тебе не було поруч. Що тебе не було на моєму першому дзвонику, що ти пропустив мій випускний. Мабуть, ти б також пишався мною, хоча й не маєш на це права. Ти нічого для цього не робив, ти не хвилювався, коли я вперше гуляла з хлопчиком, ти не ходив до школи, щоб поговорити з класним керівником, коли мене ображали. Ти нічого не зробив.

Мама була для мене всім. Вона була моїм татом та моєю мамою, і кожна моя перемога – це її заслуга. Все, що я робила було для мами, щоб вона пишалась мною і далі, щоб я не робила, це все буде для мами.
Вона допомогла мені стати собою, навчила любити життя, навчила бути сильною, дала мені приклад.

Я щаслива, що тебе не було поруч, що ти покинув маму, бо це зробило нас сильнішими.

Бувай, ніколи не твоя донька!