Тато подарував мені свою квартиру. Тепер мама та сестра зі мною не розмовляють, а мама навіть подала на розлучення!

Мені 23 роки. Я нещодавно закінчила університет та влаштувалася працювати. До минулого року я жила разом з батьками, та тепер зустріла гарного чоловіка, ми живемо на винайманій квартирі та плануємо одружитися, як тільки зберемо гроші на весілля. Та нещодавно моя сестра та мама перестали зі мною спілкуватися, і все через квартиру!

Моя мама була заміжня двічі. Її перший чоловік загинув, не пройшло після їхнього одруження й трьох років. І мама залишилася сама з новонародженою донечкою на руках. Подружжя власного житла не мало, тож мама повернулася жити до батьків.

Згодом мама зустріла мого батька. Він зумів знайти спільну мову з моєю сестрою, та й вона була ще зовсім маленька. Мама закохалася та вийшла заміж удруге. Мій батько зміг стати для сестри справжнім татом. Згодом на світ з’явилася я.

Маминих батьків не стало рано. Я їх майже не пам’ятаю. Свою квартиру вони, звичайно, залишили в спадок їй, адже вона була єдиною дитиною. Мама стала здавати квартиру батьків, оскільки ми всі жили у трикімнатній квартирі тата.

Моя сестра вийшла заміж рано, адже завагітніла. Мама сказала, що вони з татом оплатять весілля сестри повністю, щоб вона отримала свято своєї мрії. Так і сталося. Квартирантів мама згодом виселила та переписала батьківську квартиру на мою сестру. Згодом сестра народила другу дитину та стала справжньою домогосподаркою.

Батько був проти, щоб квартира дісталася повністю моїй сестрі. Він сказав, що мама має продати батьківську квартиру, а гроші поділити порівну, та мама була проти, вона відповіла, що буде розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Тато сказав, що тоді свою квартиру перепише на мене, так буде справедливо, але мама йому не повірила.

Коли мені було 22 роки, тато мені розповів про цю розмову та повідомив, що він тоді не жартував. Він сказав, що хоче подарувати мені свою квартиру, адже я його єдина спадкоємиця, і взагалі, так буде справедливо.

Я, так само, як і мама, думала, що тато забув про свій намір, та нещодавно він показав мені документи – дарчу на його квартиру. Я й не знала, що говорити чи робити, тому просто подякувала. Після мене тато, звичайно, повідомив про все матері. Вона була обурена, сказала, що він обділяє мою сестру, адже їй дісталася всього двокімнатна квартира, а мені аж трикімнатна.

Мені мама сказала, що я негайно маю відмовитися від дарчої або переписати квартиру на неї. Я відмовилася. Тоді мама почала обмовляти мого нареченого. Вона сказала, що він дуже корисливий, що як тільки він дізнається, що в мене є квартира, то викине її та мого батька на вулицю, а мене саму обмане. Я почала виправдовуватися, але потім зрозуміла, що не маю цього робити. У своєму нареченому я впевнена.

Тоді мама знову звернулася до батька. Вона говорила йому все теж саме про мого нареченого. Батько її не послухав, і вона сказала, що тоді вони мають обміняти квартиру сестри на трикімнатну (тобто, доплатити мав мій батько), що лише так буде справедливо, та й сестрі вже обридло жити вчотирьох в двокімнатній квартирі. Тато ж на це сказав, що вони вже витратилися на весілля сестри, яке й так влетіло їм у копійку.

Після цього мама подала на розлучення! Вона сказала, що більше не хоче жити з таким егоїстом. Вона вирішила, що буде тепер жити з сестрою, але та їй сказала, що для неї у квартирі просто немає місця. Мама повернулася до батька та забрала заяву про розлучення.

Сестра також намагалася вплинути на мене, щоб я переписала квартиру на маму, та я не погодилася. Тато сказав, щоб я й не думала це робити, адже якщо з ним щось станеться, то мені з цієї квартири не дістанеться взагалі нічого.

Так ситуація з переписом квартири ніяк не змінилася. Та тепер ні сестра, ні мама зі мною не розмовляють! Але я впевнена, що батько вчинив справедливо, і я йому дуже вдячна.