– Таточку, зробімо мамі подарунок на день народження. Вона ж так мріяла про таку сукню

Ми з чоловіком живемо у щасливому шлюбі вже 8 років. У нас росте чудова донечка. В цьому році вона йде у перший клас. Єдине, з чим я ніяк не можу змиритися, це принциповість у розподіленні сімейного бюджету.

Мій чоловік Артем жив у дуже бідній сім’ї, тому він поставив собі за мету, щоб ми ніколи не знали злиднів. Це, звичайно, похвально, але іноді трапляються суперечливі ситуації.

Нещодавно ми відправилися до магазину, щоб купити новий чайник. Старий вже зовсім вийшов з ладу. Коли покупка вже була зроблена, і ми поверталися до автомобіля, я, як вкопана, зупинилася біля однієї з вітрин. На манекені була одягнена просто приголомшлива сукня. Поряд стояла табличка з акційною ціною.

Дочка побачила, яким зачарованим поглядом я дивлюсь на сукню та запропонувала зайти у відділ та приміряти. Я дуже давно про неї мріяла.

– Мамо, ти буде в ній схожа на королеву.

Скоро повинен бути мій день народження, тому це був би чудовий подарунок. Все одно ж чоловік купуватиме мені якийсь презент. Коли я вийшла з примірочної, продавчиня аж ахнула, а дочка від радості аж підскакувала, настільки мені до лиця була ця сукня. Виявляється, на грудях була невелика пляма, яку нічим не могли вивести, тому й ціна на неї була не дуже висока. Знижка складала майже 40%.

– Артемчику, купімо сукню для мене. Я так давно про неї мрію. Та й ціна зовсім смішна.

– Та навіщо вона тобі потрібна? У тебе є вже дві чи навіть три. Вони теж тобі до лиця. Я не розраховував на такі витрати та мав намір у цьому місяці повністю погасити залишок по заборгованості за автомобіль. Будеш ходити в тому, що є, а наступного разу подивимось.

– Ти завжди так говориш, щоб я заспокоїлася, але ніколи не купуєш те, що хочеться саме мені. Такої пропозиції більше може не бути та ще й за таку ціну. Плямку на грудях я закрию красивою брошкою.

– Ще й на брошку витрачатись! Я не розраховував на такі витрати, тому, якщо маєш кошти, можеш купувати. Якщо ні, то йдемо додому.

Звичайно, що грошей у мене немає, бо всі кошти у нас спільні. І ними розпоряджається чоловік. Я, похнюпивши носа, переодяглася у свій одяг, та направилась на вихід. Артем ніби й не помічав зіпсованого настрою.

– А хочеш ми купимо тобі на день народження нові парфуми, у тебе ж якраз закінчились? – намагався втішити мене чоловік.

Я відмовилась та з надією поглядала на Артема, можливо він передумає, та купить мені таку обновку. Я ж не вимагала у нього сукню за декілька тисяч доларів. Але чоловік завжди краще знає, що нам з дочкою потрібно і коли. Не хочеться сваритися через гроші, але іноді Артем міг би й прислухатися до моєї думки.