“Тебе скоро чоловік покине! Ти ж нічого не робиш, щоб його зупинити!” – кричала моя мама

– До нас недавно навідувалася мама, щоб побачити нашу нову квартиру, і залишилася на тиждень пожити, — розповідає тридцяти річна Марія — Мама поїхала додому дуже засмучена. Її шокував той факт, що я практично ніколи не готую, не прибираю і взагалі вдома нічого не роблю. У своє виправдання скажу, що у мене просто розпочався складний період у житті, до того з початку нашого сімейного життя, якось у нас виникла традиція, що по господарству все робить чоловік. Просто у нього все набагато краще виходить, аніж в мене. Я мала, що слухати від мами. “Бідолашний Вова. Як він тільки терпить тебе. Сину, скажи їй, що так не може бути, заставляй її щось робити. Вово, просто нічого не роби, нехай Іра що-небудь по господарству зробить!”.

В Іри було таке відчуття, ніби в гості приїхала не рідна матір, а свекруха. Занадто багато було докорів, моралей, виховних годин з приводу того, що бідний Вова повертається з роботи додому втомлений, так ще має стояти на кухні вечеряти собі та дружині робити. Мама дуже різко на це реагувала. Навіть, свекруха ставилася до цього не традиційного розподілу обов’язків, спокійніше.

Іра ненавидить прибирати, а готувати що-небудь не вміє. Навіть посмажити яєшню чи млинці, й то в неї не виходить. Говорити про щось складніше нема сенсу. Постійно в неї щось горить, димить, прилипне, зіпсується. Страшно буде, якщо вона ще візьметься за приготування борщів чи супів або вирішить накрутити фарш на м’ясорубці для котлет.

– Краще я зроблю їсти, заради нашої з тобою безпеки! – жартує чоловік Володимир.

Вова виріс у багатодітній сім’ї. Із самого дитинства постійно доглядав за меншими братами та сестрами. Так він і навчився все робити по господарству. І супи, борщі вміє варити, смачні котлети готувати, відмінно наведе чистоту в будинку. Вище перераховане не скасовує того факту, що він чудово справляється з чоловічими обов’язками: ножі підгострити, лампи поміняти, відремонтувати, ручку у дверях замінити. У не давньому часі Іру підвищили, тепер вона отримує високу заробітну плату. Тому вона з чоловіком часто користуються послугами професіоналів: замовляють їжі з ресторанів або самі їдуть вечеряти в якийсь заклад, замовляють прибиральницю, тощо.

Буває й таке, що Вова разом із дружиною готують. Точніше Іра допомагає чоловікові, виконує його легкі доручення, аби нічого не встигла зіпсувати. Наприклад, обібрати картоплю, цибулю, часник, потерти сир, порізати хліб. А чоловік, як істинний джентльмен, бере на себе найвідповідальніші моменти в приготуванні.

– У мене відповідальна робота, після якої я приходжу додому завжди втомленою та виснаженою, ледь на ногах стою, — розповідає Іра — Приходжу і зразу лягаю на диван, відпочиваю, чекаю на чоловіка. Він, зазвичай, приходить через півтори години. Мама обурена: чого ти нічого не робиш? Підіймайся! Скоро Вова повернеться з роботи, потрібно приготувати вечерю! Я їй кажу, щоб заспокоїлася, він прийде і приготує або замовимо суші, піцу. Не переживай, розберемось. Моїй мамі цього ніколи не зрозуміти. У неї одне переконання: якщо ти заміжня жінка, ти зобов’язана постійно тримати будинок в чистоті, слідкувати, аби в холодильнику “миша не повісилася”. І не доведи Господь, чоловік приходить з роботи, а на кухні нема і сліду від запаху борщу, і звуку від смаження котлет, це дуже погано. Адже це приречення для вашого шлюбу, бо чоловік скоро втече від тебе.

Ірина та Володимир одружилися три роки тому, відносно зовсім недавно. Але перед тим, як одружитися, вони декілька років жили разом, тому Вова добре знав, кого бере за дружину, це його не злякало. Ще потрібно врахувати той факт, що жінка тяжко працює на роботі й має в тричі більшу зарплату від чоловіка.

Та, навіть, декілька років тому, коли їхні заробітні плати були однакові, розподіл домашніх обов’язків залишався аналогічним.

Галина Степанівна, мама Ірини, ще раніше не знала про такі традиції у сім’ї її доньки. Їй було відомо, що з Ірини, м’яко кажучи, не найкраща господиня. Проте стільки років живе з чоловіком, мала б чогось навчитися. Мама живе далеко від Львова, п’ять годин їхати машиною. Раніше, до весілля, ніколи не була в гостях у них. А потім запровадили карантин, молода сім’я спланували переїзд, взяли квартиру в іпотеку, потім там зробили ремонт. Нарешті, Галина Степанівна змогла дістатися до них в гості, побачити, як живе молода сім’я, який ремонт у квартирі зробили та й взагалі прогулятися містом. Ще й до того мама мала свої справи, які мала вирішити у Львові.

– Як же мені соромно за тебе перед Вовою! – зі сльозами на очах говорила Галина Степанівна — Як же так можна жити? А що буде, коли у вас появиться дитина?

– Мамо, спокійно, — вмовляла Іра — До дітей ще далеко, аби про них думати. От коли появиться, тоді будемо і все вирішувати. І не потрібно перебільшувати, ніхто не страждає. Коли ти чула, щоб Вова скаржився?

– Він, напевне, просто не хоче розчаровувати, ображати, тому й мовчить. А одного дня може просто зібрати речі та піти назавжди, — розповідає мама. – Як таке може подобатися? Дружина-ледацюга! Тебе совість не гризе, коли він повертається з роботи, а ти ноги задерла та лежиш?

Невже мама виявиться правою стосовно того, що чоловік зможе одного дня піти від дружини? Ірина все-таки знахабніла? Вона втомлюється на роботі, а її чоловік, хіба ні? Хоч трохи можна щось зробити.

Володимир мовчить та не скаржиться, можливо, йому справді так зручно? І все у їхній сім’ї добре і буде так надалі.

Що думаєте ви з приводу цієї ситуації?