Коли батька не стало, їхній син прийняв рішення переїхати на квартиру батьків, але мама йому «заважала», тому він влаштував її у будинок “пристарілих“, де спочатку рідко її навідував, а потім взагалі припинив.
З цього моменту минуло чимало часу, й ось йому знову зателефонували з будинку для людей похилого віку та повідомили, що його мамі стало гірше, і якщо він хоче з нею попрощатися, то варто приїхати якомога швидше, бо може просто не встигнути.
Хоч син і давно не спілкувався з мамою, але все покинув й вирішив їхати до мами.
Він тихенько зайшов у кімнату й помітив на ліжку худеньку та зморену маму.
– Привіт, мамо! Як ти тут? – запитав син.
– Привіт, синку, та ще жива, значить, що не все так погано! – відповіла мама з посмішкою.
– Тобі щось потрібно? Я можу з’їздити в аптеку, чи магазин, купити тобі що забажається? – запитав син.
– Було б добре, якби тут був холодильник, тоді мені не доводилося б засинати кожного вечора голодною. Ох, і тут точно не завадив би кондиціонер, бо кожного літнього дня я помирала від спеки.
– Мамо, навіщо це? – не міг зрозуміти син. – Мені сказали, що тобі залишилось жити кілька днів, а то й годин! Чому ти раніше мені не говорила про те, що тобі потрібен холодильник та кондиціонер, а вирішила сказати саме зараз?
– Розумієш, я змогла цим змиритися, нічого не було гірше того усвідомлення, що мій син власноруч відправив мене сюди…. Але ж ти, синку, звик до комфорту, тому коли твої діти відправлять тебе сюди, то боюсь, що ти не зможеш жити в цих умовах!
