Тепер у мене не має родини, а все тому що я пригостила племінницю сливками! І сміх, і гріх!

Мабуть, читаючи мою історію ви подумаєте, що це жарт, проте поспішаю вас розчарувати, але це моя реальність. Я ніколи не думала, що опинюсь у такій ситуації, а все через таке дивне ставлення до чужого майна!

Зовсім недавно до мене у гості приходила племінниця з сином. Він хлопчик зовсім маленький, все хоче дослідити, тому ми на вулицю пішли, тим паче погода ще тоді була дуже гарна. І от через кілька хвилин її син приніс нам показати сливку, він ще таких не бачив, щиро радів та дивувався їй.

Я аж не стрималася сміху від його великих здивованих очей. Вже всі навколо звикли до таких великих слив. Мені їх колись чоловік у подарунок з Італії привіз. Великі, червоні та запашні плоди швидко покорили моє серце. Та й до того ж дуже смачні та вже до середини вересня можна збирати врожай

Я запропонувала племінниці вирвати кілька сливок для сина додому. Дерево не велике, тому попросила всіх не обривати. Незабаром мали приїхати мої онуки, а вони їх просто обожнюють.

Я залишила племінницю рвати плоди, а сама пішла на кухню чаю заварити. Через кілька хвилин вони прийшли, і я навіть не стала виходити у сад. Побачила, що трапилось, аж увечері.

Ще ніколи мені так серце не боліло через дерево. На ньому всі гілки буки зламані, ні одного плоду не залишила. Познущалась з подарунка мого чоловіка. Крізь сльози дзвоню її й запитую: «Навіщо ж ти так?».

– Що ви на мене набріхуєте?! Нічого я не ламала! Взяла кілька сливок, і ми пішли! Можливо, то хтось до вас у сад пробрався, а на рідних все вернете! – кричала вона, а до кінця розмови ще й образилась на мене.

Але я впевнена, що ніхто б не став ломитися до мене у садок. Я маю великого пса, які рідні та сусіди бояться не те, що чужі люди. Та й мене великий садок, якби хто і забрався, то чому ж лише сливу поламали, а всі інші дерева в порядку?

Зранку мені вже сестра подзвонила, почала вимагати, щоб я вибачилась перед її донькою. Тому що не могла вона так вчинити, сама все дитинство допомагала сад садити та знає, що то за праця. З одного боку мені й не хочеться вірити, що це вчинив хтось близький, але ж хто тоді ще це міг зробити, якщо мій сад надійно захищений?

Що ви про це думаєте?