Теща вперше назвала мене «синочком». Я не розумів, до чого це, поки вона не розповіла, що її донька знову поїхала на заробітки, а дітей – її онуків – тепер дівати нікуди!

Моя дружина – чудова жінка. Вона гарна, добра, працьовита, любить дітей. Та є у неї великий недолік – її рідня. І зараз я не перебільшую. Адже й після п’яти років разом вони продовжують псувати наше подружнє життя.

Сім років тому я зустрів свою долю. Дівчину я побачив у кафе біля університету. Вона вже допивала свою каву, коли ми зайшли до приміщення. Я спочатку не наважився підійти познайомитися, а потім вона розрахувалася та пішла. І яким було моє здивування, коли я знову побачив у нашому ж університеті на спільній парі філософії з іншим факультетом. Цього разу я не втратив можливості й познайомився з нею.

Олена виявилася розумною та приємною співбесідницею. Спочатку ми просто спілкувалися та бачилися декілька разів за кавою. Потім почали зустрічатися. Через рік ми закінчили університет, а коли влаштувалися на роботу, вийняли гарну квартиру, я освідчився. Невдовзі ми одружилися.

До заручин я бачив сестру та маму Оленки тільки декілька разів на свята. Ми не часто заглядали до родичів, оскільки насолоджувалися один одним. Тільки після весілля прийшло розуміння, які вони люди насправді. Люба теща та сестра моєї Оленки часто маніпулювали нею та заставляли «з почуття вдячності та обов’язку» допомагати їм. Олена часто сиділа з донькою сестри, давала їй гроші «в борг» (звичайно, сестра борги їй не віддавала), а теща все це заохочувала й давила на Оленку, коли та відмовлялася допомагати навіть з об’єктивних причин.

Звичайно, після весілля я став усе це помічати. Я сказав Оленці, що так далі не може продовжуватися, і вона нічим не зобов’язана своїй сестрі, і якщо вона так хоче допомогти, ми можемо виділяти певну суму (яку дозволяє наш бюджет) її матері – вона все ж таки її виховала, а сестра нехай сама справляється зі своїми проблемами. Олена зі мною погодилася і все частіше почала відмовляти в просьбах матері та сестрі, що їм, зрозуміло, не сподобалося.

Після цього я став для тещі та сестри дружини «ворогом номер один». І ось настав пік нашого протистояння.

Одного разу на вихідні, коли я вирішив виспатися після особливо тяжкого тижня, з самого ранку до нас прийшла теща. Вона була дуже люб’язна, вибачалася з самого порогу та ще й гостинця нам привезла.

Ми пройшли на кухню, заварили каву. Розмова почалася звично, поговорили про справи, здоров’я, погоду. Потім я помітив, що теща починає м’ятися, що щось її турбує, а далі почув таке, що мене здивувало й обурило.

Теща вперше назвала мене «синочком». Я не розумів, до чого це, поки вона не розповіла, що її донька знову поїхала на заробітки, а дітей – її онуків – тепер дівати нікуди! Річ у тому, що сестра моєї дружини два роки тому вдруге вийшла заміж та народила другу дитину – сина. Виявилося, що другий чоловік її покинув ще пів року тому, а тепер вона знову вирішила їхати на заробітки, а дітей залишила тещі. Вона ж вирішила, що двох діточок її доньки повинні виховувати ми – адже ми молоді, здорові, та й своїх дітей у нас поки немає – попрактикуємося.

Це мене й обурило, та більше всього мене здивувало те, що моя дружина погодилася на це. Я сказав «ні» й наголосив, що це моє останнє слово. Теща сказала, що я ніколи не поважав ні Оленку, ні її родину, і якщо дружина дорожить їхніми стосунками, то вона теж мене покине.

На моє здивування, дружина теж зібрала речі та пішла з мамою. Другий день вона зі мною не спілкується. Сьогодні я поділився з нею світлинами, якими поділилася її сестра в соцмережах: виявляється, вона не працювати поїхала, а відпочивати на Балі з якимось новим залицяльником. Сподіваюся, хоч це відкриє їй очі на те, які насправді її мама та сестра.

А як учинили б ви в подібній ситуації?