ЖИТТЯЦІКАВО

Тієї ночі я все ніяк не могла заснути. В голову лізли різні думки, а серце просто розривалося. Та я вдавала, що сплю, щоб чоловік нічого не запідозрив.

Ми з Матвієм почали зустрічатися ще на другому курсі університету. Обоє молоді, шалено закохані та без будь-якої підтримки від батьків. Я маю на увазі в матеріальному стані, адже обоє із простих сільських родин.

Нас з малечку навчили працювати та цінувати кожну зароблену копійчину. То ж ми і не витрачали гроші на не потрібні речі. Економили та збирали все на спільну мету.

Ну а яка мета у двох молодих людей – звичайно ж власне житло. Ми завершили навчання, знайшли роботу. Я стала бухгалтером у великій компанії, а Матвій працював фінансистом у банку. Пізніше узаконили наші стосунки без будь-яких святкувань та лише у РАЦСі.

Реклама

За деякий час нас обох підвищили до керівних посад. І мрія наша втілилася уже за два роки після цього. Ми придбали власне житло, облаштували все на свій смак і просто насолоджувалися один одним.

Два дні тому я дізналася чудову новину. Просто неймовірну. Те заповітне бажання про яке ми так давно мріяли – ми станемо батьками.

Надивившись у соціальних мережах всяких милих відео, я вирішила не говорити Матвію одразу ж. Мені хотілося зробити йому приємний сюрприз. До того ж у нас за два тижні різниця нашої розписки.

Я планувала щось особливе для нас на цей день. Та всі мої мрії розбилися в одну мить, коли я подивилася на виписку із банку по нашому спільному рахунку.

Матвій впродовж місяця витратив просто шалені кошти. Серед витрат були і квіткові магазини, і ресторан і багато всяких інших платежів. Та й навіть у ювелірному він витратив кругленьку суму наших грошей. От тільки чомусь мені він про це і не думав говорити.

Я вирішила зачекати, зібрати всі свої думки а тоді розпочинати розмову. От тільки я не могла зовсім заснути тієї ночі. Я просто лежала і вдавала, що сплю. А з моїх очей тихо текли сльози.

Як? Ну як мені жити далі? Адже у нас скоро буде дитина, а чоловік швидше за все мені зраджує. Як це пережити? Як?

Дурні думки лізли вголову і не зімкнула очей ні на мить, а вранці пішла на роботу. На роботі мені було зовсім не до питань, які виникали впродовж дня. А ввечері я сказала Матвію, що хочу поїхати до своїх батьків на тиждень. І знаєте, він навіть не сперечався, лише кивнув головою не відриваючи погляду від свого ноутбука.

Я з великим комком в горлі поспіхом зібрала речі і пішла. Розмовляли всі ці дні ми досить сухо, наче чужі люди. Та все ж я вирішила зробити зачіску, макіяж та приїхати на нашу річницю.

У мене із собою була коробочка із тортом у вигляді повітрятної кульки. Ця кулька була із шоколаду, а половину наповнював торт. Розбивши її верх, мав появитися напис “Скоро нас буде троє”.

Я зайшла додому, а Матвія не було. На телефонний дзвінок він не відповів, лиш надіслав адресу у повідомленні. Ця жіноча цікавість мене перемогла і я поїхала. Мені було лячно і моторошно.

Приїхавши за вказаною адресою я побачила цервку і Матвія поруч. Чоловік весь цей час готував мені сюрприз. Він організував для нас вінчання, а потім ресторан із всією нашою родиною.

Я була приємно вражена і здивована, адже перенервувала не на жарт. Коли настав час обміну подарунками – Матвій подарував мені чудове кольє із ключиком. Ось куди йшли всі платежі із нашого банківського рахунку.

А я ж подарувала йому свій торт. Чоловік ледь не зійшов з розуму від щастя, коли розбив шоколад на торті у вигляді повітряною кульки і побачив, що наша найзаповітніша мрія скоро здійсниться.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close