Тільки мoвчи! Ні слова кoлишньoмy чоловіку!

Ілона поглядом впиралася в тест, котрий тримала в руках, на якому яскраво виднілися дві червоні смужки.
Дехто й не може під світлом розгледіти, ходить, крутить той тест в руках, а тут…

Чому саме я? За що мені цих дві смужки? Чому мене так покарали?

Ілона лягла в ліжко, накрилася ковдрою, скрутилася в клубочок, гірко заплакала.

Сльози лилися рікою, вони не піддавалися контролю. Емоції взяли гору над дівчиною. Здавалося, що вона в житті так ще ніколи не плакала. Останній раз таке було, коли помер тато. На той час їй було всього п’ятнадцять років.

А зараз сорок шість…

Ось тільки недавно вислухала всі привітання та жарти подруг.

Одного разу їй до поштової скриньки, здавалося б, випадково підкинули фото чоловіка, дружини та дитини, й вона навіть сльози не пустила. Сім’я виглядала дуже щасливою, на фоні моря, мабуть, їздили разом на відпочинок.

Проте тільки на перший погляд вони були щасливі, далеко було від правди.

На світлині був її чоловік Олег, чужа, молода жінка та дитина, їхня дитина.

Це не був фотошоп. Жінка відразу серцем відчула, що фото справжнє.

А на наступний тиждень зателефонувала та сама чужа, молода жінка та розповіла всю правду: вони разом з Олегом уже шостий рік. Практично збудували сім’ю. А чоловік додому тільки приходить, щоб переночувати.

За все їхнє спільне життя він ні разу не образив Ілону, ставиться бережно до неї. Робив усе, аби вона та син, Олексій, почувалися щасливими, проте… Чомусь в його житті знайшлося місце для тієї жінки.

Ілона почала пригадувати, як все колись починалося. Як зустрічалася з тоді ще не колишнім, а майбутнім чоловіком, як він пішов у армію, а вона обіцяла чекати…

На жаль, це був не сон. Ілона чітко розуміла, що вагітна. Пройшло трохи менш, як місяць, зі служби Олега. Дівчина написала йому лист, в якому сповістила новину. Він відповів, що все буде добре, як тільки він повернеться, одразу одружаться.

Ілона спокійно почала чекати на повернення коханого. Листувалися практично кожний день, як тільки мали можливість.

Народився Олексій, минуло два місяці у відпустку приїхав молодий тато. Увесь тиждень молода сім’я провела разом, не могли натішитися одне одним. Згодом Олег поїхав назад нести службу. На той час, в армії служили два роки.

Олег поїхав. Тим часом містом ходили чутки, нібито Олег не батько дитини.

Одного дня завітала до Ілони в гості її подруга Настя та й розповіла: стояла в черзі в магазині та чула, як рідна тітка Олега, розказувала, яка Ілона погань, заставила страждати бідного хлопця, що той довше прослужить в армії, аніж повинен був, тільки через оте дитя, потрібно ще довести, що її племінник точно батько дитини.

Настя не з тих дівчат, які можуть змовчати, швидко прикрила рот тій тітці, аби дурних чуток не розповсюджувала. А ще пригрозилася, що зараз піде до тата, а він у неї в військкоматі працює, та домовитися, аби заслали якомога далі тітчиного синочка.

Зрозуміло, що це були прості погрози. Проте це неабияк злякало тітку. Тому тепер вона мовчала та нічого лишнього не говорила.

Олег вибачився та попросив, аби не звертала увагу та не приділяла абсолютно ніякого значення. З його родичів ніхто не навідувався до Олексія, поки хлопець ніс службу.

Свекруха розлютилася на дівчину, що та зіпсувала її сину майбутнє, відібрала кар’єру. А вона так мріяла, аби Олег став воєнним.

Проте внука дуже сильно полюбила, та й він її теж дуже любить та поважає.

Як тільки Олег повернувся з армії, відразу побіг до своєї дружини та сина.

Спочатку Олексій не признавав батька, боявся. Час пройшов, із рук не злазив. Та й зараз хлопець дуже любить тата. Не дивлячись на те, що Олексій вже сам має свою сім’ю, все одно тягнеться до тата.

Як тепер далі жити, Ілона уявлення не мала. Чоловік не шукав виправдань, а просто признався.

Жінка підкреслила, що він нічого не сказав, як сильно її любить, чи ща в нього є кохана, а просто, що є інша.

– І що, ти покинеш мене?

– Ще не знаю.

– Зрозумій мене, я так більше не зможу.

– Розумію. Можна я сама із сином поговорю?

– Гаразд.

Олег зібрав тільки одну валізу та пішов геть. Минуло три тижні та раптово Ілону почало дуже нудити, а згодом почала рвати.

Спочатку жінка подумала, що з’їла щось не те. Але тоді в неї була подруга в гостях, яка жартома запропонувала зробити тест на вагітність. Перша реакція: Ілони просто махнула рукою. Але потім, подумавши, вирішила все-таки перестрахуватися. Тепер сидить і ридає.

Була зосереджена на своїх думках та сльозах. Не чула, як хтось прийшов до неї, а коли зрозуміла, що не сама у квартирі, було пізно. Син із дружиною завітали в гості.

Жінку заспокоїли, дали води. Нібито прокинулася, хотіла вірити, що це був дурний сон, проте марно… На душі була тяжкість. Хоча б вже не плакала.

Побачила перед собою перелякані обличчя Олексія та Аліна.

– Матусю, це через батька ти так? Мамочка!

«Подорослішав мій маленький синок. Раніше тільки татом називав, а тепер – батько» – подумала Ілона.

– Та ні. Просто якось так нахлинуло. Аліно, ти злякалася?

– Так, — сумно промовила дівчинка. – Хочу вас обійняти.

Сумну хвилину перервав Олексій своїм веселим голосом:

– У мене є пропозиція. Ось скоро вихідні. Тому пропоную поїхати на дачу, посмажити шашликів, відпочити, як слід. Тим паче скоро травневі свята. Чому б і ні?

– Їдемо! Чого вдома нудитися?

Ілоні було вже краще, хоча дещо голова крутилася. Але, принаймні, тягар з’їхав з плечей.

Вихідні на дачі пройшли на ура. Усім було весело. Правда, Ілону постійно нудило, навіть ковток улюбленого вина не зробила… Вона вирішила потім приступити до думок, як бути далі.

Олексій набрався сміливості та вирішив поговорити.

– Матусю, хочу поговорити.

– Про тата?

– Майже. Мені запропонували роботу в Австрії, дуже хороша зарплата й умови.

– Ого. Дуже далеко.

– Знаю. Але там їхній головний офіс.

– Тоді чому думаєш? Така можливість. Чи в тебе є сумніви?

– А як же ти? Ми не зможемо тебе ту залишити одну. Аліна цього не переживе, кожного дня буде перейматися за тебе…

Дівчина стояла поруч та чекала на щось, а тоді не очікувано підбігла та радісно гукнула:

– Ви скоро станете бабусею!

– Ви мої хороші, — не стримала сліз Ілона. За нею і заплакала Аліна, Олексій тримався зі всіх сил.
“Навіть нема чого роздумувати, зроблю аборт, забуду і на цьому все. Можливо, якби раніше, то ще б подумала, а так…”

Лікарка суворо заборонив аборт.

– Шановна, навіть не думайте цього робити. Дитина скоро рухатися почне.

– Мені сорок шість років! Про яку дитину може йти мова?

– І що з того. Мені теж сорок шість, пів року тому вийшла тільки заміж. Що прикажете робити? Народжуйте дитину, ощасливите чоловіка.

– Нема його. Обручку просто забулася зняти. Звичка ходити з нею.

Ілона нейтрально розповіла лікарці останні події, які відбувалися в її житті.

До кабінету декілька разів стукали нетерпливі пацієнтки, проте лікарка ввічливо просила зачекати.

Після зустрілася з подругою.

– Він зрадник, негідник. Був заміжній і спав з іншою жінкою. Це порушення моральних законів! Ти скажеш йому?

Ілона помахала головою у відповідь: «ні».

– Достатньо вже!

Повернулася додому, зателефонувала до старшої сестри, поговорили. Вона жила в Сумах, тому Ілона запропонувала приїхати до неї в Київ та погуляти, гарно провести час.

Через годину завітали діти та розповіли, можливо, на перший погляд, дурну новину. Олексію фірма дає за просто так велику квартиру. Тому вони хочуть забрати маму із собою до іншої країни.

– Мамо, я знаю, що ти зараз казатимеш. Що ти вже не молода, куди тобі їхати, міняти життя повністю. Але ти добре володієш німецькою мовою. Я запросто влаштую тебе до себе на роботу. Як-не-як керівник!
Настав час розповісти Ілоні всю правду.

Аліна дуже зраділа, пустила сльози щастя та підскакувала. Олексій не знав, як реагувати, сидів та повторював одне й те саме:

– Ось це так поворот…

А через п’ять хвилин сказав:

– Наш переїзд навіть й не обговорюється. Я тебе тут одну не залишу. Тим паче ще й дитина народиться. А там разом з Аліною. Буде вам весело. Можна працювати дистанційно. Хочеш знайдемо тобі окрему квартиру.

– Сину, у тебе є своя сім’я…

– Ти думаєш, що в тебе дитина геть невдячна? Кину тебе тут, а сам буду кайфувати? Так думаєш? Мене Аліна після такого вчинку зневажати буде. Що ж я за чоловік такий…

Аліна похитала головою на знак згоди.

Жінка попросила дітей, аби ті тримали її вагітність у секреті.

Саме так Ілона у свої сорок шість стала вдруге мамою. Жінка обманула всіх, що їй зробили пропозицію з робот переїхати жити та працювати в Австрію.

Через деякий час вона народила прекрасну доньку Андріану та стала бабцею прекрасного хлопчика Степана. Різниця між дітьми була геть мала.

Ілона приїжджала на батьківщину до матері декілька разів, але їхала сама, без дитини. Ось так ніхто і не знав про існування Андріани. Тільки сестрі було відома ця таємниця, яку вона вірно берегла.

Коли дітям виповнилося по шість років, сім’я була змушена повернутися до України. Це було важке рішення, але вони на нього погодилися. Тим паче всі дуже сумували за рідною країною та з нетерпінням чекали на повернення.

Ілонина мама дуже бурхливо відреагувала на появлення ще однієї внучки.

Діти звикли, що з самого народження вони разом, тому часто ночували одне в одного.

Одного ранку Ілона гуляла з дітьми. Назустріч йшла колишня свекруха. Степан добре знав свою другу прабабцю, тому відразу побіг до неї.

– Добрий день.

– Добрий день, Галино Семенівно.

– Олексій має двох діток?

– Чому ви так подумали?

– Ну…

– Вибачте, поспішаємо…

Ввечері Галина Семенівна завітала до Ілони.

– Батько дитини мій син? – не заходячи до квартири запитала свекруха.

– Дитина тільки моя.

– Ой, як ми заговорили! Що на цьому білому світі коїться. Вам вже п’ятдесят років на носі… Я ж не дурна, бачу, що вона вилита копія Олега.

– Що ви хочете? – байдуже запитала Ілона. – Я просто захотіла жити в рідній країні, нічого більшого. Якщо ви переживаєте за спокій свого сина, дарма. Не буду його турбувати.

Свекруха пилила її гострим поглядом.

– Знаєш, що я тобі скажу. Завжди тебе сприймала, як розумну жінку. Тобі добре відомо, що з Олегом не розмовляла стільки років. І ніколи не дозволяла приходити тій жінці до мене в будинок. Завжди була і буде в мене одна невістка – ти. Син неодноразово просив, аби я вгамувалася, не чудила. Проте у мене такий вік, що можу дозволяти собі це робити, рівно стільки, скільки захочу. Але ви, шановні, тут мене перегнали! Олег знає про існування доньки?

– Ні.

– Ти правильно зробила. Нехай чужа дитина з татовою любов’ю росте, а рідна…

– Тобто?

– Олексій не розповідав?

– Що?

– Втекла від нього до іншого, від якого дитина. Вона теж мала іншого, але наш телепень повівся, що це його дитина. А в того жінка не проста, має серйозні зв’язки… Він там локшину на вуха вішав, а вона теж не промах. З обох гроші брала. Молодець! А десь три місяці тому повернувся той, можливо, жінка вигнала, бо набрид зі своїми зрадами. Приповз до неї на колінах, у любові признавався, дитину признав. Олег тоді сказав, що то його син. Тоді перший показав нашому телепню документи оформлені на нього, що він батько дитини, та ще й на додачу експертизу на батьківство, як доказ. Олег десь чотири рази від тієї йшов і дитину з собою забирав. Дурень. Жив в Олексія у квартирі. Попросила внука, аби нічого тобі не казав. Спершу я тебе образила, а потім і син мій. І мені нічого про сестричку не сказав. Ще той партизан.

– Ви теж мовчіть, нікому ні слова, будь ласка. Можливо, та назад повернеться або нову заведе.

– Зможеш пробачити?

– Чесно, ніколи не думала про це.

– Розумію. Ти мене вибач, доню. Тільки дозволь з внучкою бачитися, пояснити, хто я.

– Звісно.

Їхня зустріч була випадковою. Олег завітав у гості до сина. А Ілона прийшла забирати доньку. Якраз зіткнулися на порозі. Зазвичай діти знаходилися в Ілони. Проте саме того дня жінці треба було відійти у справах.

Олег був шокований. Адже він не бачив колишню дружину із того самого дня.

– Бабцю, завтра прийду до тебе, — весело промовив Степан.

– Так, матусю. Ми зі Степаном хочемо піти гуляти в парк. Можна? Підемо?

Після цієї фрази всі завмерли.

Ілона швидко взяла дочку за руку та пішла вниз по сходах. Олег тримав у руках великого танка, подарунок для внука.

Як так, що ні разу чоловік не зустрівся з донькою Ілони.

– Ілона що має нового чоловіка? – тихо запитав у сина Олег. – Швидко втекла. Не встиг навіть привітатися.

Аліна закотила очі, розвернулася і пішла на кухню. Олексій щось почав незрозуміле говорити.

– Що таке? Можеш нормального говорити? Ні, сама скажу! – виглянула з кухні зла Аліна. – Що тут ще пояснювати? Андріана – ваша донька, – сказала та закрила двері.

Після того декілька годин Олексій розмовляв з батьком.

Наступного дня чоловік забрав внука та повіз його до бабці. Знову на них чекала довга розмова. Олег добре розумів, що дуже завинив перед своїми дівчатами й сином.

По маленьку спілкування налагоджується. Андріана звикає, що в неї є тато, який дуже сильно любить її, цінує та оберігає. Дівчинка дуже надіється, що скоро мама й тато житимуть разом. Також, у це вірять Галина Семенівна, Олексій, Аліна та Степан.

Це ж так прекрасно, коли вся сім’я живе разом, під одним дахом, у мирі та любові. В очах маленької Андріани все дуже заплутано. Але вона сподівається, коли виросте, все стане зрозуміло.

Життя сповнене різними сюрпризами та різкими поворотами. Багато хто говорить, що ніколи б так не вчинив, але дуже часто трапляється навпаки. І ти змушений примірити те, що тільки недавно зневажав.