Тільки одне не пішло за планом: чоловік погодився на розлучення. Зоя ж надіялася, що він на засіданні суду, буде перед неї на коліна падати, вмовляти, але цього не було

Мою сусідку звати Зоя. Недавно йшла вулицею та раптово зустрілася з нею. Вона завжди дуже любила себе, а ще більше любила знаходитися в центрі уваги. Особливо, коли село збиралося на вечорниці чи просто поговорити, всі повинні слухати тільки Зою і дивитися тільки на неї. Цього ранку вона сама на себе не була схожа. Йшла вся понура, ледь ноги переставляла.

Розповім одну історію з життя моє подруги, щоб кожний з читачів зробив власний висновок.

Зоя була хорошою господинею, та дуже вона любила влаштовувати сварки, скандали. В один момент вирішила розлучитися з чоловіком, бо, на її думку, він їй не підходив, не її рівень, тому що чоловік тихий, спокійний, мовчазний. Щоб він не робив та не казав, усе жінці не подобалося, а ще більше дратувало. Рішення сама прийняла.

Самостійно зібрала всі документи, подала їх, добилася чималих аліментів для дітей. Тільки одне не пішло за  планом: чоловік погодився на розлучення. Зоя ж надіялася, що він на засіданні суду, буде перед неї на коліна падати, вмовляти, але цього не було. А ще вона довго готувала промову, яку суддя майже на початку перервав.

Сергій, чоловік Зої, був навіть трохи радий, що вони розлучаються. Правда, дітей була шкода покидати, але що ж вдієш. Він навіть не претендував на розподіл майна.

Виплачував хороші аліменти. Чого б то журитися Зої? Добилася того розлучення, якого так і хотіла, та аліментів. Але сумно жінці було. Не мала кому влаштувати скандали, Сергія ж поруч не було. Будинок та все інше майно залишалося при ній. Та скучно жилося. Ніяких сварок.

От і вона почала дзвонити колишньому чоловікові, щоб розповісти, який він негідник: покинув дітей на матір, а їй так важко, нічого не встигає, не приїжджає, хоча б на вихідні дітей забрав до себе.

Серій усі ці телефонні сварки терпів. Бачився з дітьми лише з дозволу колишньої дружини. І от в останню таку зустріч Зоя взялася знову за своє. Терпець Сергія обірвався, він розвернувся, стукнув дверима та пішов. Після цього ще декілька тижнів ігнорував дзвінки жінки.

Пройшло три місяці, аліменти зменшилися. Звісно, їх не вистачало Зої. Хто ж був чи є в такій ситуації, той зрозуміє. І знову жінка почала дзвонити Сергію, аби вилаяти, та він не брав трубки.

Сергій знайшов роботу з меншою зарплатою, аніж була.Тому жінка була змушена сама працювати більше, аби вистачало грошей на життя. Все ж таки діти є і за комунальні послуги потрібно платити. Неодноразово вона чула від подруг, що дурепа, бо сама організувала розлучення та розізлила чоловіка.
Поступово зарплата Сергія підвищувалася. Він купляв дітям продукти, одяг, іграшки, телефони. Але гроші Зої не давав.

Згодом Сергій одружився. Це була приваблива, спокійна дівчина. Ця звістка не давала Зої заснути декілька тижнів. Вона дозволяла собі вриватися до будинку колишнього чоловіка та його нової дружини, та розповідати, який він негідник, що кинув її напризволяще з дітьми. А те, що вона сама захотіла розлучення, то вже й сама забула.

Час ішов. Діти повиростали, спілкувалися з татом, коли хотіли, та не питали дозволу в мами. Сергій щасливий у його новій сім’ї. Тим часом Зоя ще досі одна, у її житті з’являлися чоловіки, але більше, ніж на три місяці вони не затримувалися. Вони просто «бовдури». У всіх бідах, що траплялися із Зоєю, вона звинувачувала виключно Сергія.

Не кожний з нас вміє бачити проблему насамперед в собі. Далеко не всі вміють починати життя з чистого аркуша. Якщо здається, що всі довкола нас погані, то напевне проблема всередині нас. Не забуваймо, що в розлученнях або просто сімейних сварках, завжди винні двоє! Завжди. Погоджуєтеся?