Тільки у свої 25 років зовсім випадково я дізнався, що батьки мене усин0вили. Весь цей час вони прих0вували від мене правду

Звуть мене Богдан. Мені 25 років. Нещодавно я дізнався, що мої батьки мені не рідні. Весь цей час вони прих0вували правду від мене!

Я ріс у чудовій сім’ї. У мене було усе, про що тільки могли мріяти хлопчики мого віку: комп’ютер, велосипед та багато чого іншого. Мої батьки безмежно мене любили. Тому можу щиро сказати, що моє дитинство було безхмарним. Щоліта ми відпочивали на морі. Я ходив на різні гуртки та секції. Було усе, що тільки бажав. Але я дуже мріяв про сестричку чи братика. Неодноразово про це батьків просив. Та марно. Я так і залишився єдиною дитиною у сім’ї.

Коли я закінчив школу, батьки рішуче налаштувалися на переїзд до іншого міста. Я не розумів, чому ми маємо усе залишати. Вони пояснили, що батька підвищили на роботі і запропонували пристойну роботу в іншому місті. Добре, що там був заклад, на факультет якого я хотів вступити.

Потім я почав працювати в МНС рятівником. Якось я врятував дівчину, яка ледь не втопилася у річці. Її забрали до лікарні. Але потім Вікторія знайшла мене, щоб віддячити. Ми стали з нею друзями. А тоді – одне побачення, друге… І ми почали зустрічатися. Через декілька місяців я одружився з Вікторією.

Жили ми в орендованій квартирі. Через дев’ять місяців після весілля я став найщасливішим батьком на світі. Мої батьки часто приїжджали до онучки, забирали на вихідні, дарували подарунки.

Але одного разу вони здивували мене з дружиною. Приїхали і забрали нашу доньку Алінку на обстеження. Коли я запитав: «Навіщо?», вони відповіли, що хотіли дізнатися, чи здорова їхня онучка.

Я не повірив і почав шукати причину такої неадекватної поведінки. І знайшов її. Це був документ про моє усиновлення.

Зізнаюся: я спочатку не повірив власним очам. Невже все життя мене виховували нерідні батьки? Зрештою, батько зізнався:

– Дуже прикро, що ти дізнався правду. Ми хотіли, щоб все залишалося так, як є. Ми усиновили тебе, коли тобі було лише три місяці. У твоєї мами під час пологів відмовили нирки. Вона померла. Дітей у нас не було. Мама працювала у цій лікарні. Ми вирішили забрати тебе. Через те й Алінку повели на обстеження, щоб дізнатися, чи немає у неї проблем з нирками, як у твоєї рідної матері.

Також я дізнався правду про такий швидкий переїзд до іншого міста. Виявилося, що у мене є рідний брат. Батьки вирішили, що я про нього можу дізнатися у тому маленькому містечку. Через те і зважилися на такий крок.

Я не знав, як мені реагувати на їхні слова. Звичайно, перш за все, я був ображений, що вони мені скільки років правди не казали. Думаю, я мав право її знати.

Тепер я хочу знайти брата, про якого скільки років мріяв!