Родина мого чоловіка ніколи не відрізнялася добротою та приязністю по відношенню один до одного. Але те що його батьки до такої міри цuнічні я, навіть не могла подумати.
З дитинства Олег був у своїй родині не дуже коханою дитиною. Як він мені говорив, його брати теж не отримували від батьків ласки. З шести років вони працювали з ранку до ночі. Відомо, як важко працювати в селі: то потрібно щось зробити на городі, то в господарстві, то на подвір’ї. На друзів та відпочинок часу майже не було.
Щойно Олегу виповнилося 18 років, батько заявив, що він тепер повинен сам заробляти на себе та платити за проживання й харчі.
– Он який вимахав, повинен сам на себе заробляти!
Того ж дня він зібрав речень та й поїхав у місто. Через постійну роботу по господарстві в школі він не отримав нормальної освіти, тому про вступ до інституту не було навіть мови. Він влаштувався працювати вантажником в один зі столичних ресторанів. Винаймав невелику кімнатку в старої бабусі, яка ставилася до нього навіть краще, ніж батьки. Там ми з ним й познайомились. Я приїхала навчатися й теж винаймала кімнату в тієї бабусі. Ми почали з ним зустрічатися. Згодом Олег пішов вчитися на кухаря. Йому не хотілося все життя бути вантажником. Інколи він навідувався до матері, але так, щоб батько про це не знав. Обирав моменти коли той буде на роботі. Не хотів з ним навіть спілкуватися.
Скоро в нас з’явилися власні діти. Першою народилася дочка, через два роки син. Мені хотілося, щоб вони знали про свого дідуся та бабусю, до того ж Олег вже почав забувати про всі негаразди. На його день народження ми вирішили покликати їх в гості. Олег навіть здивувався коли батько погодився та ще й привіз подарунки для нього та онуків. Вечір пройшов просто чудово: ми сиділи за столом розмовляли, дідусь не відпускав з рук онука то онучку.
Тоді ж, коли вони з матір’ю від’їжджали, він покликав нас в гості. Олег спочатку не хотів, але я його переконала, що йому варто відвідати рідний дім та й показати дітям, де він виріс. Поїхали ми на машині тата Олега. Щойно виїхали з міста та заїхали на першу заправку, як батько повернувся до сина й сказав:
– Ну що, підкинь гроші на бензин. Ти ж не думав, що я повезу тебе безкоштовно.
Від його слів я втратила дар мови. Грошей з собою ми не брали.
– Тато ти що ми їдемо з онуками до тебе в гості та й на дворі ніч.
– То й що, що онуки. Немає грошей, йдіть пішки! Мені наплювати, що надворі ніч.
Після цих слів Олег психанув. Він наче ошпарений вилетів з машини та забрав мене з дітьми. А його батько, наче нічого і не було, заправився та спокійно поїхав додому. На прощання навіть крикнув:
– Приїжджайте в гості!
Ми ж зі своєю родиною залишилися на заправці поза містом. Добиралися додому вже на таксі. Після цього випадку Олег сказав, що більше ніколи в житті не хоче спілкуватися з татом. Мені соромно зізнатися, але після побаченого та почутого я його підтримую.
