ЖИТТЯ

“Тобі треба жити одним днем і закрити минуле в скриню та викинути в річку”

Анна саме розійшлася зі своїм хлопцем  ця людина зpaдила її після чотирьох років відносин. На роботі її звiльнuли, бо дeпреciя була такою сильною та затяжною, що виконувати свої обов’язки вона просто не могла. Подруги, яким вона постійно виливала душу, відвернулися від неї, бо їм набридло витирати їй сльози та вислуховувати тільки нeгaтив з її життя. 25-річна дівчина закрилася у своїй квартирі та вже тиждень не виходила з дому, продуктами запаслася наперед, бо знала, що буде страждати довго та в caмотності. Вона не спілкувалася ні з ким, і ніхто з її рідних не знав про нeщacтя, яке з нею трапилося. На дзвінки мами казала одне: “Все добре, з роботою справляюся, особисте життя в нормі”.

Вона б розповіла їм правду, але в її житті наступив період, коли потрібна була тільки тиша, побути на одинці зі своїм горем та вилікуватися самій, та й жалітися стільки набридло. Анна розказала б мамі про все, що з нею сталося, подругам також могла сказати, але їхні порати типу: “Не сумуй, ти сильна і впораєшся з усім” були б марними, бо все це вона чула вже не раз… і нічого не допомагало.

Одного дня, на шостому світанку її горя, задзвонив мобільник, він розбудив дівчину, і вона сонно простягнула руку з ліжка. На екрані висвічувався вхідний дзвінок від баби Марти. Анна не хотіла брати слухавку, але не могла так вчинити з бабусею.

Реклама

“Так, доброго ранку, бабусю, як твоє самопочуття?”.

“У мене все добре, а от у тебе проблеми! Я вже тиждень не можу спокійно спати, ти тримаєш біль в собі та не ділишся ні з ким, хіба не розумієш, що не одна страждаєш від цього?”.

“Але я..”, – здивовано промовила Анна, вона не встигла завершити речення, як баба Марта продовжила:

“Прокидайся та став чайник, бо за годину я буду в тебе. І прошу тебе, хоч трохи приберися в домі!”.

Анна швидко вискочила з ліжка та направилася в душ, вона знала, що від бабусі нічого не приховаєш, але не розуміла, як та відчула її горе.

Коли дівчина наводила лад в домі, то забула про свій сум, згадувала тільки дитинство в селі, яке знаходиться за 200 кілометрів від теперішнього її місця проживання. Бабусю вона запам’ятала завжди усміхненою, з грушами в руках  вона їх вирощувала, бо дуже любила. Баба Марта кожного вечора розповідала свої авторські казки онучці, постійно давала поради, навіть коли та поїхала вчитися в нове місто. Анна часто телефонувала бабусі в сльозах, коли у неї щось не виходило. Коли нещодавня трагедія сталася в її житті, вона не згадала про бабцю, а може просто не хотіла зайвий раз її турбувати…

Спогади та думки гріли їй серце, вона поставила кип’ятити воду та сіла за стіл чекати на рідну людину.
Баба Марта приїхала вчасно, двері відчинилися, і 68-річна жінка з серйозним виразом обличчям занесла у квартиру сумку смаколиків зі свого села.

Анна кинулася в обійми до бабці, а потім вони сіли пити чай.

“Мені здавалося, що ти вже виросла з того віку, коли мала секрети від мене. Я не знаю, що з тобою сталося, але навіть на відстані 200 кілометрів я щодня відчувала, що ти страждаєш. Нарешті, мені набридло прокидатися зі сльозами на очах і я вирішила приїхати, без попередження, бо ти ж відразу знайшла б відмазку“.

“Бабусю, він зрадив мені з нашою спільною знайомою, вони за моєю спиною зустрічалися півроку. Моє серце розлетілося на шматки, коли я дізналася, моя самооцінка була стерта в порошок, я не розуміла, за що зі мною так вчинили люди, яким я довіряла. Тепер я вже нікому не вірю! Та ще й з роботи звільнили, я така нещасна, що мені здається, вже ніхто і ніщо мене не вилікує”.

“Люба моя, та хіба ж ти винна?! Як ти не розумієш, що не всі люди на твоєму шляху “твої”, ти дозволила собі розчинитися в людині, ти жила його життям і думала, що так правильно, тому зараз не можеш впоратися з болем. Знай, що більшість людей, яких ми зустрічаємо, навіть, живемо з ними, є просто гостями нашого простору, настає час і вони ідуть. Хіба ж винен той хлопець, що полюбив іншу? Ні. Бо така його доля і він не міг боротися з почуттями, як і ти зараз не можеш”.

“Але що мені тепер робити?”

“Тобі треба жити одним днем і закрити минуле в скриню та викинути в річку”.

“Так просто не буває! Хіба ж ти не розумієш?”

Бабуся засміялася:
“Зі мною буде! Ти поїдеш до мене вже сьогодні, там для тебе вже підготована кімната і робота є, так що збирайся”.

Сперечатися з бабою Мартою було даремно, тому Анна пішла збирати речі.
Все літо вона провела у бабусі, за місяць вже забула про своє горе та завела друзів у селі, з бабусею вони щовечора обговорювали все на світі. Вона вирішила дослухатися до її слів та просто жила одним днем, що її й врятувало.

Реклама

Також цiкаво:

Close