Травневі свята вирішили провести на курорті, тому привітати наших мам з днем народження приїхали трішки раніше. Занесли подарунки, а тут якраз свекруха в гості завітала. Подарунки ж у нас тільки для моєї мами. Тетяна Петрівна тактовно зібралася додому, але образливі нотки в її погляді я помітила

Свого чоловіка я знаю з самого дитинства. Ми жили в невеликому містечку Закарпаття. Щойно я закінчила школу, ми одружилися, бо вже не могли жити один без одного. Сергій тоді уже отримав вищу освіту і пішов працювати, а я пішла на курси перукарів. З першого дня ми не жили з батьками та самостійно розпоряджалися своїми скрутними доходами.

Відразу ж після весілля моя свекруха Тетяна Петрівна прийшла до мене в гості й повідомила, що не любить подарунків, тому надалі просила їй нічого не дарувати й сама витрачатися не буде. Вона ж одна, а нас багато. Так повелося, що свекруху ми завжди вітали тільки словами.

Тетяна Петрівна жила сама. Після смерті чоловіка вона дуже переживала, що нікому не буде потрібна. Пенсія у неї була немала, але вона весь час відкладала на чорний день. Половина доходу у неї йшла на депозитний вклад у банку. Вона нічого не купувала навіть для себе. Так і проходила в старенькому пальті 35 років. Як і домовлялися, подарунками ми не обмінювалися. Навіть на день народження обходилися тільки тортиком. До речі, дні народження у наших мам були з різницею в декілька днів. Вони збігалися з травневими святами.

Уже через два роки після одруження у нас народилася донечка. Я бачила, як важко чоловікові працювати на двох роботах, щоб прогодувати сім’ю. Тому і сама старалася підробляти. Добре, що професія дозволяла. Доню я залишала з бабусею, а сама ходила до клієнтів робити стрижки, зачіски, фарбування. Підробляла, як могла.

Я у мами одна дочка, тому всі свої вільні гроші вона витрачала на нас. То м’яса купить на базарі, то фруктів принесе для дитини. Назбирає трішки грошей, та й купить для улюбленої онуки якусь одежинку чи взуття. Від свекрухи таких жестів щедрості ми не бачили ніколи. Так ми й виживали. Якби не мамина підтримка, ми б, мабуть, не справилися.

У чоловіка намічалася зустріч випускників у школі. 15 років після закінчення 11 класу. Ми довго вагалися, чи йти, бо грошей ніколи не вистачало. Тут, як завжди, виручила мама. Вона дістала частину своїх заощаджень і змусила йти. Адже ми за роки подружнього життя практично нікуди не ходили розвіятися. Ми, звичайно, упиралися, але все ж таки погодилися.

Ця зустріч випускників круто змінила наше життя. Однокласник Сергія працював у престижній столичній фірмі керівником відділу. Він був на хорошому рахунку у керівництва. Нещодавно йому повідомили про підвищення до регіонального керівника. На його місце ще нікого не знайшли. Так у мого Сергія з’явилася нова робота.

Спочатку чоловік сам поїхав до Києва. Винайняв квартиру, влаштувався на новому місці. 1 вересня наша донька пішла до школи уже в столичний ліцей. Зарплата у чоловіка була хороша, тому ми швидко вибралися зі злиднів. З часом навіть змогли взяти іпотеку на квартиру. Я теж влаштувалася на роботу в салон краси та мала непогану зарплату.

Про наших батьків ми також не забували. Часто зідзвонювалися, по можливості приїздили у гості. Тема подарунків залишалася без змін. Мою маму ми частували добрениками та купували їй різноманітну побутову техніку, а при зустрічі зі свекрухою ми просто розмовляли, пили на кухні чай з печивом. Так у нас повелося.

Ми ніколи не їздили на відпочинок, тому цього року на травневі свята вирішили всією сім’єю поїхати на курорт до Єгипту. Але ж як можна залишити без привітань наших мам.

Для свекрухи, як завжди, ми подарунків не готували, адже у нас була така домовленість. А своїй мамі я приготувала декілька сюрпризів. Вона давно мріяла про мультиварку і хлібопічку. Тому з такими пакунками та солодощами ми зайшли в мамину хату, а тут свекруха. Тетяна Петрівна удала, що все нормально і тактовно пішла у справах. Ми з чоловіком почували себе ніяково. Коли свекруха виходила, я помітила в її очах смуток і нотки образи. Можливо, це й некрасиво з нашої сторони, але ж так вона сама захотіла. Після цієї зустрічі, мабуть, ми з чоловіком переглянемо питання подарунків для його мами. Ми ж тепер можемо собі це дозволити.