Одного разу ми з моїм шестирічним сином пішли у кіно на новий мультфільм, який він давно хотів подивитися. Біля нас сіло троє дівчат років 12-14, які постійно кричали, сміялися, ніби нікого не має поруч й постійно розповідали, що станеться далі, бо вже були на цьому мультфільмі.
Всі люди навколо намагалися не звертати уваги на невихованих дівчат, хоч інколи й робили їм зауваження, але ті не звертали на них жодної уваги, мов і не чули.
Мій син раптово повернувся до мене й промовив: «Мамо, а ти знаєш, що нам сьогодні розповіла Олександра Олексіївна?»(це його вчителька).
– Ні, синку, що?
– Що кожна людина повинна поважати іншу людину.
– Це добре, так і є! – відповіла я.
– Мамо, а можна запитати, чи всі люди відвідували школу та дитячий садок?
– Так, школу – всі! – відповіла я.
– А мені здається, що ні, ці дівчата її точно не відвідували, бо вони не поважають нас.
Я не могла повірити, що це сказав мій син. Така гордість у мене за нього прокинулися, а всі навколо почали йому плескати й говорити щось в знак згоди.
