ЖИТТЯ

Любі було 15, коли мама подзвонила з гіркою новиною: «Люба, потрібно бути дома, відмучився наш дорогий!». Вона не була здивована, її тато вже рік жив з важкою 0нкол0гією

Люба вже навчалась у коледжі та мала хлопця, якому й повідомила, що повертається додому, потрібно батька х0р0нити. Він підтримав її, як міг, майже мовчазно. Та й взагалі, він рідко говорив, але був відповідальним та хорошим, як і сама дівчина. Вони швидко знайшли один одного і полюбили, а потім домовилися, що після закінчення технікуму одружаться. Залишаться у цьому ж місті, тому що тут було чимало роботи для бухгалтерів, на яких вони й вчилися.

Після того, як тата не стало, мама поставила Любу перед фактом: «Я переведу тебе на інплан, знайдемо тобі роботу у нашому селі, я сама не потягну трьох дітей».

⁃ А як же Віталік?

Реклама

⁃ Ой, скільки ще у тебе тих Віталиків буде…

Звісно, хлопець намагався зрозуміти свою дівчину, вона обрала сім’ю, але покидати місто заради села не хотів, на цьому їхні стосунки й закінчилися. Можливо, якби дівчина знала, що її чекає далі, то б і не стала покидати нареченого.

Вона закінчувала коледж і влаштувалась працювати у сільську раду. Мама після горя довго не могла прийти в себе, тому дівчинка брала всю відповідальність на себе і командувала не тільки сім’єю, а й всім селом. Незабаром, вона отримала другу посаду за важливістю у селі – головний бухгалтер. Всі там її поважали, от лише вдруге зустріти любов ніяк не виходило. На той момент менший брат та сестра уже підросли та переїхали навчатися до міста, звісно, з допомогою сестри.

Жінка весь час була зайнята роботою та покращенням життя інших і так довела себе, що дуже швидко почала старіти та втрачати сили. Тоді у її голову й прийшла ідея народити дитину для себе. Тоді й почалось обдумування кандидатур та обговорення їх з близькими. Осуду вона не сильно боялась, у селі багато хто вважав її надто ідеальною, тому така новина зробила б її «своєю».

Вона чомусь буда переконана, що якщо село не осудить її, то родина точно підтримає, поки не почула одну історію. Тоді до її меншого брата у гості приїхала своячка, сестра дружини, з дитиною. Вона була матір’ю-одиначкою, чоловіка ніколи не мала.

Розповіла їй про поведінку брата його дружина.

⁃ Вона приїхала до нас на тиждень, здоров’я мала перевірити, тому майже кожен день у лікарні проводила, тягати туди з собою дитину ніяк, сама розумієш, тому я домовилась з чоловіком, що коли буду на роботі, то він догляне не тільки нашого сина, а і її.  Вони приблизно одного віку. А ми працюємо по змінах.

І от повертаюсь я додому, а там її хлопчик плаче, розпитую все, і виявляється, що мій чоловік не пустив його на вулицю гратися з сином і сказав, що він має сидіти тут. Я з ним говорила, пробувала, але через день це знову повторювалось. Сестра вже й плакати почала, думати, що з нею щось не так, а чоловік вперто замовчував причини своєї дивної поведінки.

Люба почала розпитувати брата, він її поважав, як-не-як це вона у свій час його на ноги поставила, тому в один момент він таки зізнався.

⁃ Ну, хіба ти не розумієш, що вона народила без чоловіка.

⁃ І що ж у цьому страшного чи кримінального? – запитала я, не розуміючи взагалі нічого.

⁃ Господи, та ви там зовсім подуріли! Але вона свою дитину нагуляла, і що буде моїй дитині після спілкування з таким? Це ж гени!

Всі вони наскільки буди шоковані його словами, що у мить замовкнули. У розмову втрутилась мама Люби.

⁃ Не у всіх виходить молодими одружитися, а живемо ми не вічно, от і приходиться йти на такий крок, у цьому немає нічого поганого, – у той момент вона поглянула на Любу і ще не зрозуміла, що зробила.

⁃ А ти хоч знаєш, що не всім жінкам судилось одружитися, і що тепер їм до кінця життя бути на самоті? Он я постійно про вас лише переживаю, для вас все роблю, а ви все рідше про мене згадуєте. І хочеш сказати, якби я так народила, то ти б теж від мене та моєї дитини відмовився? – запитала серйозно Люба.

⁃ Ще питаєш! – незадоволено відповів брат.

Всі жінки в один момент ахнули, дружина вдарила свого непутьового чоловіка, а зять лише тихо промовив: «Дурень ти!».

Після цієї розмови Люба буда сама не своя.

Для неї відкрилось бачення ситуації зовсім з іншого боку, і вона зрозуміла, що якщо її не судитимуть, то дитину можуть…. подібні моралісти, як її брат, можуть просто гнобити дитину…. Вона вирішила дати собі час на роздуми, щоб пожити з цією інформацією якийсь час.

З часом вона так і не прийняла рішення, а роки зробили своє в старій Любі вже не дозволили народжувати.

Тепер вона часто згадує цей випадок і шкодує, що дозволила собі сумніватися, тому що зараз її життя могло б бути зовсім інакшим. Тепер вона зрозуміла, де ставиться велика кома у фразі: «Народжувати не можна відкладати!»

Реклама

Також цiкаво:

Close