Це було ціле зібрання, де діти намагалися знайти крайнього, хто буде глядіти батька!

Бабуся та дідусь з сусідніх квартир вирішили зійтися. Їм було добре разом, є з ким поговорити, на кого опертися, бо їхніх половинок вже давно не було серед живих. Жити вони вирішили у бабусі, а дідусь віддав свою квартиру доньці. І так щасливо вони прожили кілька років.

Поруч з чоловіком не тільки старенька цвіла, а й вся її квартиру, тому що він був справжнім майстром і зремонтував все і підробив. У бабусі та дідуся ще й по дачі було, де чоловік також лад навів і постійно там щось вирощував. Загалом, все так добре у них складалось, що про них і рідні діти забули, телефонували рідко, а приїжджали лише на великі свята, мов батьків їх і не було зовсім.

В один момент у їхній дім прийшло горе. Бабуся сильно прихворіла та так, що лікарі знизували плечима. Сам дідусь наскільки поник від такої звістки, що ледь додому своїм ходом від лікарні повернувся.

Згодом бабусі не стало, і дідусь повернувся у свою квартиру, де вже жила донька. Та не хотіла жити з батьком, тому покликала до себе ще два брата, і вони влаштували цілий суд, хто ж з них має доглядати тата. Кожен з них відмовлявся і знаходив безліч причин, кожна з яких, на їхню думку, буда вагомішою, ніж у їхніх братів та сестри.

Загалом, дійшли вони до того, що краще нікого з них не мучити й віддати старого до будинку для людей похилого віку.

Не можу повірити, що діти, як справжні судді, так легко розпорядилися життям свого батька, який для них так багато робив і завжди був поруч, щоб подати руку допомоги. Невже після всього він не заслужив на спокійне життя до кінця днів?

Що ви думаєте про такий вчинок дітей?