Це був мій перший день народження без тата

– Давай ти не будеш святкувати, все одно ж грошей немає, – пропонувала подруга різні варіанти. – Можна вдома скромненький стіл накрити.

– Я хочу, щоб вона відчула свято, я ж їй обіцяла раніше: і клоуна, і дітей, і великий торт, як у її подруг, і фотографа.

Коли у нас з чоловіком з’явилась донька, ми започаткували особливу традицію на її день народження. Доки вона спала ми прикрашали її кімнату надувними кульками, а потім зранку будили її великим тортом зі свічками, які вона мала задмухати. А вже ввечері до нас приходили її друзі та наші родичі, й ми влаштовували дітям цілу програму, щоб вони не сумували. Потім почали це знімати на відео, щоб було що згадати.

Незабаром доньці виповниться шість років, і до цього дня народження ми з чоловіком почали готуватися зарання. Проте всі наші бажання йдуть не так, якби хотілось, бо наш найтурботливіший, найдобріший та творчий татко й чоловік помер.

Крім знайомства з сильним болем та розпачем, ми з донькою мусили познайомитися з багатьма речами, від яких потрібно було відмовитися, щоб вижити, хоча раніше вони для нас були буденною справою.

Я вирішила, що попри всі негаразди день народження доньки ми відсвяткуємо так, як раніше планували чоловіком. Для цього мені довело позичити чимало грошей й залучити багатьох подруг. Але їм це було лише у радість.

Ввечері перед днем народженням доньки я звично прикрасила її кімнату, але тепер одна, приготувала торт й наготувала свічки. Цілу ніч я не могла закрити очі, лише думала, що цей день народження мине без нього, без його жартів, танців та мого улюбленого: «А тепер я хочу подякувати найпрекраснішій жінці на світі, яка подарувала мені найкраще, що у мене є – мою доньку! Дякую тобі, кохана!»

Я знову почула це, але тепер мені це говорив чоловік, міцно обіймаючи й цілуючи у лоб. Тоді я різко прокинулась й зрозуміла, що це було його привітанням. Я випила води й подумки промовила: «Дякую, коханий, що прийшов, ми дуже сумуємо за тобою!»

Через годину я вже вітала свою донечку тортом та подарунком. Вона така ж радісна здувала свічки й міцно обіймала мене, а потім промовила: «Він мені сьогодні снився. Гойдав мене на колінах й наспівував вітальну пісню, а потім звідкись дістав торт зі свічками, і я їх задула!».

Ми з донькою ще пообнімалися й побігли готуватися до святкування, а через кілька хвилин почули дзвінок у двері, проте хто там стоїть видно не було, тому що все затуляв величезний букет моїх улюблених кущових роз.

На порозі стояв кур’єр з великим букетом для мене та такою ж коробкою для доньки. Ми швиденько її розпакували й там була лялька, про яку донька довго мріяла і чоловік обіцяв її купити. Поруч лежала записка від найкращого друга чоловіка та хресного моєї доньки, що був змушений відправитися у відрядження в іншу країну, а поруч конверт з грошима, сума яких повністю покривала мої борги за день народження.

Ми частенько з донькою переглядаємо відео з її дня народження, тому що там є наш татусь, який уміло співає та танцює, і бабуся, сміх якої нас просто заворожує, але її теж уже немає з нами.