Післяпoлoговий період вважається найкращим моментом в житі жінки. Бо нарешті візьме на руки свою довгоочікувану дитину, пригорне до серденька та відправиться в теплий рідний дім відпочивати від довгого процесу вагітнocті та пoлoгів.
Проте попри те, що навколо Оксани було багато дітей, що посміхалися та раділи, її серце не стояло на місці. Щось турбувало її душу, наче щось тут не так. І дивлячись на дитину, яку принесла їй медсестра, вона усвідомила, що дитина не та, яку вона народила.
Оксана не влаштовувала ніяких криків, скандалів та сцен, бо розуміла, що сенсу в цьому немає, плюс до того вона таким чином лише налякає дитину. Тому вона поклала на стіл в кімнаті для виписки малюка та почала роздягати. Медсестра невдоволено підійшла та сказала:
-Що ви таке робите? Не затримуйте людей, сьогодні потрібно ще шестеро жінок виписати. Немає в нас на всяку дурню часу. – роздратовано мовила дівчина.
Оксана спокійно продовжила свою справу. Коли вона розстебнула підгузок немовляти сказала медичній сестрі наступне:
-Тоді скажіть, що це через вас відбувається затримка виписки.
-Чому це через мене? – вже злилася медсестра.
-А тому що, бачите? Це дівчинка.
-Ну… Дівчинка, і що з того?
-Що з того? А нічого, що я народила хлопчика? Це не моя дитина, тому повертайте мені мою дитину. Де він? Чому його тут немає? Поверніть мою дитину, або ж я зроблю все, щоб ви залишилися без роботи. – вже розізлившись сказала Оксана.
Медсестра дуже сильно розгубилася та поспішила до головного лікаря. Через декілька хвилин він прийшов та, глянувши на маленьку дівчинку і вислухавши всі пояснення Оксани, розібрався в ситуації.
Виявилося, що ця дівчинка мала відправлятися до дитячого будинку, бо мати після пологів написала на неї відмову. Медсестра переплутала малюків та принесла Оксані цю дівчинку. А хлопчика тоді б віддали до дитячого будинку. Але проблему вирішили, Оксані принесли її синочка та вона поїхала разом з чоловіком та родичами додому.
Проте весь цей час Оксана не могла забути про ті пухкі щічки, курносий носик та сині, як океан, оченята. І все таки через три тижні вся родина Оксани та її чоловіка вітала в сім’ї вже не одного сина Артура, а ще й донечку Мирославу.
Оксана довго вагалася, довго думала, чи варто, довго радилася з рідними та чоловіком. І все таки вирішила забрати дитя до своєї сім’ї і дати дівчинці шанс на хороше життя.
Єдина проблема, яка з’явилася в Оксани – це потрібно було тепер замінювати коляску з одинарної на подвійну.
