Вирішив поставити у квартирі приховану камеру. Нова дружина геть не любить мого сина від першого шлюбу. Але те, що я побачив на відео, мене ш0кувало

«Нічого страшного, що в тебе є син. Я буду любити його, як свого власного,» – говорила мені Вікторія, коли в нас зайшла мова про одруження, і я ще раз вирішив впевнитися, що мій син від першого шлюбу не є для неї завадою.

Моя мама мене попереджала, що жінка може недолюблювати його. «Для неї він чужий та живе нагадування про те, що ти мав стосунки з іншою жінкою. Нехай навіть до того, як познайомився з нею. Для нас жінок інколи це буває нестерпним – знати, що чоловік не повністю належить нам,» – говорила моя мама, коли я сказав їй про те, що збираюся одружуватися вдруге. Син був не проти, принаймні, я так гадав. Він нейтрально ставився до Вікторії та на її спроби налагодити контакт з ним за допомогою цукерок та подарунків нормально відповідав. Через рік після того, як ми почали з нею зустрічатися, я зробив їй пропозицію руки та серця. Вона погодилася. Замість весілля ми вирішили зробити собі подорож на відпочинок. Майже три тижні на морі. Цей медовий місяць я не забуду ніколи.

Коли ми повернулися, то через кілька тижнів Вікторія, вже моя дружина, повідомила мені новину про те, що вона вагітна. Ми навіть ходили до лікаря, щоб бути впевненими на сто відсотків. Все підтвердилося.
Але вже тоді я помітив зміну у поведінці мого сина. Він став частіше вимагати від мене уваги. Показував якісь свої малюнки, хвалився іграшками, просив з ним гратися. Моя мама також це помітила. «Він, напевно, зрозумів, що скоро буде не однією дитиною в родині й тому починає ревнувати. Раджу тобі приділяти йому більше часу й пояснити, що від появи братика чи сестрички його не перестануть любити менше. Твій брат також так себе поводив коли дізнався, що ми з батьком чекаємо на тебе,» – порадила мені мама. Так я й вчинив.

Але разом з тим я почав помічати, що ставлення Вікторії до мого Назарчика також змінилося. Все більше вона на нього кричала. Вимагала за собою прибирати та самостійно готувати їжу. На секунду, йому п’ять років. Його максимум у кухарському мистецтві – це бутерброд та й той без хліба. Вона більше не дарувала йому подарунки, а коли я повертався з роботи до нашої квартири, помічав, що син ображений й геть без настрою. На мої питання він не відповідав, а дружина говорила, що все нормально. «Трішки образився на те, що я попросила його допомогти помити мені посуд». Але це повторювалося доволі часто.

Після народження нашої дочки, що, до речі, було для нас сюрпризом, адже ми спеціально не дізнавалися стать дитини, я якось віддалився від сина. Піклування про новонароджену дочку забирало в нас з Вікторією весь час. Але зараз я бачу, що це помилка. Син плакав все частіше. Він не хотів виходити з кімнати. Мою увагу на цю проблему звернула мама, до якої син дуже часто ходив у гості. «Щось не так між Вікторією та Назаром. Розберися, а то мені це не подобається,» – сказала вона. Але розмови нічого не дали. Мовчала як Вікторія, так й син.

Рішення прийшло моментально. Я таємно від них поставив у квартирі приховану камеру. Довго чекати не довелося. Я міг дивитися відео прямо зі свого телефону. А побачив я наступне. Вікторія тягнула Микиту за руку у куток. Він намагався вирватися, а вона кричала наче навіжена. Я її такою ще не бачив ніколи. «Я що тобі говорила, щоб ти з цього кутка не виходив,» – чув я й не міг повірити.

Вдома я сказав, що все знаю. Про подальше життя не могло бути й мови. Я подав на розлучення й навіть на опіку над нашою дочкою. На щастя, після побаченого відео суд став на мою сторону. Відтепер Вікторія може зустрічатися з дочкою тільки під моїм наглядом. Хтось скаже, що це жорстоко стосовно матері, але ви не бачили того запису. Не про все можна писати.