– Це так смачно! Моя дружина не вміє так готувати! – говорив мій чоловік, а я ледь не подавилась з думками: «А хто ж тоді я йому?»

Недавно я вирішила побалувати свого чоловіка чимось особливим. Мабуть, у кожної господині є коронна страва, яка виходить особливо смачною. У мене це голубці.

Доки я накривала на стіл, то чоловік швидко прийнявся до дегустації голубців і вже через пів хвилини промовив: Це так смачно! Я б цілу каструлю приготовлених тобою голубців з’їв!

– Тобі так сподобалось? – запитала радісно я.

– Так смачно! Моя дружина не вміє так готувати!

Коли він це сказав, я застигнула на місці. Невже він і досі не вважає мене своєю дружиною? Ще рік тому у нього була інша жінка, після його розлучення він познайомився зі мною, і нещодавно ми офіційно оформили шлюб. Нехай ми не так давно разом, але тепер я його дружина.

– А я тобі не дружина? – запитала я з гіркотою у голосі.

Чоловік щось пожартував, але настрій був зіпсований, я залишила його самого доїдати голубці й відправилась у спальню.

Минув ще тиждень, я вже забула про цю ситуацію, на порозі був його день ангела, і я замовила йому красивий спортивний костюм. Обирала не з дешевих, такий, щоб його і приємно носити було, і комфортно.

І замість того, щоб почути добрі слова від чоловіка, я почула: «Оце то ти щедра! Моя дружина ніколи б на мене скільки грошей не витратила!».

Цього разу я не змогла стримати сльози. Почала пояснювати йому, що тепер я його дружина, а та жінка, з якою він жив рік тому – вже ні. Він мене втішив і все ніби налагодилось, а потім це сталось… при друзях.

– От батько моєї дружини минулого року таку рибу спіймав! А що їм там у Німеччині! Мабуть, всюди така! – промовив він радісно і лише тоді зніяковів, помітивши, що всі різко замовкли. Друзі знали, що мій тато все життя живе на Україні й у Німеччину й ногою не ступав.

А через кілька днів я застала його у нас вдома з тією самою колишньою. Досі не можу відійти від цього і щиро його не розумію. Чого йому лише бракувало? Ми жили у чудовій моїй квартирі, були забезпечені на багато років вперед моїми батьками, могли робити все, що лише душі заманеться, я для нього так старалась постійно, а він пішов до колишньої.

Ми познайомилися з ним після їхнього розлучення, він говорив, що це кінцева, що не повернеться до неї під дулом пістолета, такий він нещасливий був, а тут по власній волі побіг. І навіщо тоді мене мучити було?

Ми прожили у шлюбі лише 3 місяці, я дуже старалась бути хорошою дружиною, але схоже цього не достатньо, щоб чоловік був тобі вірним.