ЖИТТЯ

Ці слова для батьків були, мов сіль на рану, бо вони намагалися щосили все робити для своїх дітей. А ті навіть з ними не порадилися!

«Взяли і купили, нікому ні про що не сказали навіть!» – скаржився Володимир Олександрович мені, своєму товаришеві, у гаражі.

Скільки він зі своєю дружиною просив сина та невістку, щоб вони з дітьми допомагали їм на дачі, але вони тільки відмахувалися, бо їх зовсім те не цікавило. Неодноразово  батьки говорили дітям, що на дачі вони можуть робити, що завгодно, що душа бажає! Це ж добре – мати своє домашнє, а не купувати у магазині чи на базарі з нітратами. Тільки працювати треба, щоб вживати власну продукцію!

А три роки тому дружині Володимира Олександровича зробили операцію. Їй заборонили будь-які, навіть найменші, навантаження. І це означало, що на дачі вона не могла нічого вже робити.

Реклама

Сину Тарасу  вже 42 роки. У нього двоє дітей та дружина. Коли батько звертався за допомогою до сина та його сім’ї, вони говорили, що у них і так роботи повно. Тарас відповів батькові: “Ми і свою роботу не встигаємо робити. А якщо ви не справляєтеся з дачею, то продавайте її до лисого дідька!”

Ці слова для батьків були, мов сіль на рану, адже вони намагалися щосили допомагати своїм дітям раніше.

Але продавати дачу Володимир Олександрович із дружиною не збиралися. Вони звикли працювати на землі, вирощувати свою городину. За містом завжди свіже повітря, поряд з будинком ставок, де чоловік любив ловити рибу. З сумом розповідав Володимир Олександрович мені про це.

«Взимку у квартирі нічого робити, просто лежиш і дивишся телевізор. Чекаєш, коли ж прийде весна. Коли прокинеться природа и все почне оживати після довгого сну,» – з ностальгією у очах продовжував свою розповідь чоловік.

У них на дачі є і садок. Дерева вже в чагарниках, треба все довести до ладу. А у просторому будинку навіть санвузол є, все продумано. В домі затишно і добре. У дворі – альтанка, де вони приймають гостей і довгими літніми вечорами п’ють чай.

«А вони узяли і купили собі дачу, та ще й таку, що там потрібно усе з нуля починати робити! Просто невеликий будиночок, на якому, в першу чергу, слід дах перекрити! Нічого немає на ділянці, просто пустир і бур’яни довкола. Роботи повно там, а у нас все є. Лише сили вже не ті… Треба, щоб хтось і далі підтримував цей порядок!» – розмірковував Володимир Олександрович.

А я собі думаю: напевно, діти захотіли щось своє, щоб не залежати ні від кого, своїми руками щось зробити. Набридло їм у квартирі сидіти і хочеться щось нового. Тільки, з іншого боку, навіщо витрачатися, коли є все готове? А як думаєте ви? Чи мають рацію діти Володимира Олександровича?

Реклама

Також цiкаво:

Close