Коли мій син привів додому цю особу, я не повірила, що це захоплення серйозне. Я відразу йому сказала: можеш зустрічатися, але додому більше не приводь, а тим паче одружуватися з нею. Я відразу зрозуміла, що це провінціальна «мисливиця» за пропискою, та син мене не послухав.
Я виховала сина сама, і виріс він у мене не тільки красень, а ще й розумник. Вступив в університет на бюджет, добре навчався, закінчив університет і відразу ж почав працювати у великій установі. Та тут сталося «непорозуміння»: він зустрів дівчину, яка йому зовсім не підходить.
Коли він привів додому цю «дівчину», я ледве втрималася від міцного слівця. Я випила з ними чаю і досить ввічливо спілкувалася. З’ясувалося, що вона не просто з області, а з якогось маленького села, у якому навіть старшої школи не було, мусила довчатися в місті. Закінчила вона якийсь коледж і досі жила в гуртожитку. Я відразу розпізнала в ній мисливицю за пропискою.
Коли син провів дівчину, я йому відразу пояснила: з нею він може «погуляти», проте про щось серйозне хай навіть і не думає, я ніколи не погоджуся на цей союз. Та син мене не послухав або просто не був обережний. Ця дівка через декілька місяців уже отримала своє, і яким чином – завагітніла.
Я не могла вигнати їх з квартири, навіть нічого не сказала, коли вони розписалися. Дівчина ця намагалася вгодити мені будь-якими способами, та мене не обдуриш, я не така наївна, як мій син. Проте попри багато приводів з мого боку, мені так і не вдалося вивести її з себе. Я почала чекати.
Коли моя люба невісточка народила, я змусила сина зробити тест ДНК. Я порадила йому не спішити записувати хлопчика на себе. Та хоч в цьому питанні невістка не обдурила: новонароджений справді виявився моїм рідним онуком. Довелося терпіти її далі. Як виписали її з пологового, я відразу попередила, що не буду допомагати їм, і фінансово також. Народили, то й виховуйте самі. Після цього син не розмовляв зі мною.
Та не довго тривав бойкот, уже через тиждень син прийшов до мене просити гроші. Невістка, звичайно, також почала зі мною розмовляти. Та я відразу її попередила, що її дитині також не дістати міської прописки. Вона зробила вигляд, що не образилася, та я знаю, що в неї на думці.
Згодом я вирішила піти з «козирів». Я почала розмову з невісткою начебто несерйозну. Запитала, може, вона втомилася, може, їй тяжко з дитиною. Вона зраділа, що я хочу їй допомогти. І я сказала, що хочу не просто допомогти, а позбавити від усіх турбот, пов’язаних з дитиною: вона може збирати свої речі і йти, а ми з сином самі виховаємо дитину. Це дуже образило невістку.
Коли син прийшов з роботи, вона влаштувала мені скандал, адже вважала, що він підтримує мою ідею. Коли з’ясувалося, що ця пропозиція цілковито моя ініціатива, то син накинувся на мене з обвинуваченнями. Вони зібрали речі й з’їхали з моєї квартири.
Та я не впадаю у відчай. Зараз вони вже почали зі мною спілкуватися знову, тож це лише справа часу. Та нічого, я їх ще розлучу, а дитину заберу! Я онука виховаю краще!