Цілий день Дмитро прочекав повернення дружини біля вікна. Йому не давала спокою та іномарка, на якій його кохана Іра кудись поїхала, він сподівався, що на роботу

Дмитро та Іра виросли в одному селі. Жили вони на одній вулиці, тож знали один одного з дитинства. Потім закохалися, одружилися, народили синочка… Та в селі роботи не було, довелося їхати в столицю.

Дмитро та Іра завжди знали один одного, а в старших класах дівчина зрозуміла, що закохалася в хлопця, який жив по сусідству. Іра намагалася приховати це почуття, бо боялася, що Дмитро не відповість їй взаємністю, та дарма, адже хлопець кохав її вже багато років. Після закінчення школи вони почали зустрічатися, вступили до одного технікуму, разом повернулися в село, відгуляли весілля.

Дмитро та Ірина працювали та жили в її мами, адже відкладали на власне житло. Та згодом Іра завагітніла, народила чудового сина, та грошей стало не вистачати, адже заробітна плата в селі не дуже висока. Коли Ігорю було 2,5 роки, його віддали в садочок, та Іра не могла знайти собі роботу.

Дмитро запропонував Ірі поїхати в столицю на заробітки, удвох, щоб швидше назбирати грошей на власне житло. Іра не хотіла залишати сина на матір, та погодилася, адже вибору в неї не було.

Спочатку Дмитро влаштувався у цілодобову доставку, брав додаткові зміни, тож часто йому не було коли й спати. Іра працювала офіціанткою в ресторані, а потім знайшла підробіток ще й на вихідні – прибирала квартири багатіїв. Дмитро та Іра не те щоб багато заробляли, але винаймали кімнату, купували найдешевші продукти, а всі інші гроші відкладали. Висилали вони тільки Іриній матері гроші на малого.

Згодом Іра та Дмитро змогли купити хату поруч із мамою. Вони зробили там ремонт, а потім і мамі допомогли відремонтувати дім. У селі всі їм заздрили, адже мало хто задумувався, як багато та тяжко вони працюють. Додому вони навідувалися всього 2-3 рази на рік, і то на 2-3 дні.

Дмитро та Іра навіть не бачили столиці, усе гроші складали. Вони не ходили до ресторанів, кафе чи в кіно, намагалися не витратити навіть зайвої копійчини. Так і минуло 4 роки.

Одного разу так випало, що в суботу в Дмитра був вихідний, а Іра працювала. Вона зібрала сумку та спустилася вниз, щоб поїхати мити квартиру багатої клієнтки. Дмитро провів дружину поглядом з вікна. Та тут помітив дещо незвичне: біля Іри зупинилася нова іномарка, його дружина сіла в неї та кудись поїхала.

Дмитро відразу ж почав телефонувати дружині, та її телефон був вимкнений. Цілий день Дмитро прочекав повернення дружини біля вікна. Йому не давала спокою та іномарка, на якій його кохана Іра кудись поїхала, він сподівався, що на роботу. Дмитро цілий день намагався додзвонитися дружині, та марно…

Потім він почав пригадувати, коли останній раз приділяв час дружині, коли її балував подарунками чи просто її улюбленими ромашками, а вони ж не такі й дорогі. Намагався пригадати, коли останній раз кудись запрошував дружину або давав їй хоча б відпочити від хатніх справ. Намагався пригадати… та так і не зміг! Не зміг Дмитро пригадати, коли дружина б виділяла час для себе. Він настільки захопився зароблянням грошей, що зовсім забув про свій шлюб!

Увечері Іра повернулася додому з повними сумками продуктів. Вона розповіла, що їй сьогодні пощастило, повз їхній будинок проїжджала її господиня, яка підвезла її до самого будинку, тож вона зекономила на маршрутці! Увечері, щоправда, довелося трохи витратися, та вона купувала тільки акційні продукти, нічого зайвого не взяла.

Дмитро міцно обійняв Іру та запропонував повечеряти сьогодні в кафе. У неділю Дмитро сказав дружині взяти вихідний та запросив її в кіно. Цілий день вони гуляли містом, відвідували різні заклади. Дмитро сказав, що відтепер вони не будуть працювати на вихідні, а будуть присвячувати час собі. Іра була просто щаслива!

Через пів року Дмитро та Іра вирішили повернутися додому, адже житло в них було, уже й з ремонтом, машину вони купили, а всіх грошей все одно не заробиш. Тим паче Ігор повинен був йти в перший клас, а в такі моменти батьки обов’язково повинні бути поруч з дитиною.