Цю пораду вчительки я не зможу забути ніколи!

З нашого випускного минуло вже десять років, тому ми з однокласниками організували зустріч, прийти на яку не змогла лише наша вчителька. Після недовгого святкування ми вирішили відправитися до неї, бо саме вона робила наше життя у школі таким чудовим й пам’ятним, вона була нашою другою мамою і другом, на якого можна покластися.

Вона дуже зраділа, побачивши нас у повному складі. Ми принесли багато смаколиків, і поки вчителька робила каву і чай, ми розповідали, як у кого склалось життя й багато хто скаржився, що все йде зовсім не так, як хотілося б.

Через кілька хвилин господарка почала ставити на стіл різноманітні чашки: із порцеляни, скла, пластику, кришталю, звичайні й дорогі.

Ми всі швиденько схопили красиві й дорогі горнятка, й тоді наша вчителька промовила: «Кожен з вас обрав собі дорожчу й красивішу чашку, прості та дешеві залишилися далі стояти осторонь. Ось звідси й похолодить ваша головна проблема. Кожен з вас хоче отримати від цього життя тільки все найкраще. Але ж погана кава не стане доброю, навіть, у найкрасивішій чашці. Мої діти, кава і чай – це ваша доля, а от всі ці горнятка – це ваша кар’єра, сім’я, соціум. Вони лише те вмістилище, у якому ви можете зберігати свою долю. Не має значення, яким буде ваше горня, головне, щоб воно було наповнене, а для цього вам потрібно навчитися смакувати життя, насолоджувати напоєм спочатку і до кінця, а не думати про вартість чашки!»

Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням?