Мій чоловік пішов від мене, бо каже що я ceлючка,не те, що Надя, яка й фарбуватись й доглядати за собою вміє

Мене звуть Галина і через розлучення дітей зараз виховую лише я. Річ у тім, що мій чоловік, якого я так сильно кохала, вважає мене простою ceлянкою, яка, крім того, що доїти корів й рубати курей більше ні на що не спроможна. Але ж майже всі жінки нашого села такі й від них чоловіки не тікають. Що зі мною не так?

Я так зрозуміла, що річ у тім, що у наше село повернулась дочка дільничного, яка вчиться в університеті й виглядає як “модна краля”, для якої наше сільське життя принизливе й ганебне. От і мій чоловік Іван таки наслухався її байок й повівся. Вона звісно гарна дівиця — не те, що я: товста, немита й недоглянута. 

Ну вибачте! У мене батька, який годує всю сім’ю взятками, немає. Я і моя сім’я не можемо собі дозволити сидіти вдома й купувати все на базарі або привозити з міста. В нашій сім’ї нас годує город й поле, на якому чоловік працює агрономом. 

Відтоді всі сусіди лише зиркають на мене й бачу в їхніх очах то жалобу, то презирство — наче я прокажена якась. Так — мій чоловік пішов від мене до тієї 22-річної красотки, але це не кінець світу. Я звикла тримати все на своїх плечах, тому відсутність чоловіка для мене не грала сильної ролі. Тим паче, ми вже давно не живемо як чоловік і дружина. В мене є син з дочкою, які допомагають мені по господарству, та й в магазині роботи вистачає й життя без нього стало спокійніше. Певно, таке моє щастя — самотність, й мене це абсолютно влаштовує!