Мій брат живе з жінкою, у якої є шестирічна донька від першого шлюбу. У них гарні стосунки, і я вважала, що й Софійку (доньку Ганни) він встиг полюбити, та виявилося, що це зовсім не так.
З братом у нас завжди були гарні стосунки. Тож попри те, що ми вже маємо власні сім’ї та живемо в різних містах, ми гарно спілкуємося та часто збираємося на свята. Зараз мій брат у цивільному шлюбі з дуже гарною та доброю жінкою. Ганна вже була в офіційному шлюбі та має доньку від першого чоловіка.
Про фінансове забезпечення родин ми з братом ніколи не спілкувалися, та й партнерів своїх ми намагаємося не обговорювати. Та чомусь мені здавалося, що Сергій любить і Ганну, і маленьку Софійку, і готовий виховувати доньку своєї коханої жінки й забезпечувати матеріально. Та виявилося, що це зовсім не так.
Нещодавно брат зателефонував мені та поскаржився, що йому довелося щось там для школи купити Софійці, і що якщо ситуація повториться ще раз, то він покине Ганну:
– Я її попередив ще перед тим, як ми почали жити разом, що її донька – то її турботи. Вона сама повинна забезпечувати доньку разом з колишнім чоловіком, я тут ні до чого.
– Та тепер виявилося, що всю свою зарплатню вона витрачає на доньку. Я давно помітив, що й комунальні плачу я, і всі продукти купую я, і одягаю Ганну я. Куди ж йде її немаленька зарплата, якщо живемо ми в моїй квартирі? Виявилося на доньку! А тепер ще й мене залучила до цього! З якого дива я повинен купувати щось там її доньці!
– Цивільна дружина не розуміє, що свою доньку вона повинна забезпечувати самостійно, я не збираюся витрачати свої гроші на чужу дитину. Я так їй і сказав, та здається, вона не розуміє, що я серйозно. І що тепер робити?
Я не знайшлася, що відповісти брату. З одного боку я його чудово розумію: у Софійки є двоє батьків, які й повинні її забезпечувати та виховувати. А з іншого – він також бере участь у житті дівчинки, чому б не стати їй справжнім батьком, хоч і не біологічним.
А ви як вважаєте? Чи повинен чоловік забезпечувати дітей жінки від першого шлюбу?