ЖИТТЯ

«Тут всі живі?» – запитав я, повернувшись з нічної та зміни та винюхавши дивний запах…

Я зайшов на кухню після нічної й вловив дивний запах, мов недавно хтось тут «пішов на небеса», я почав гукати, але ніхто не відгукнувся…

Я довго намагався знайти джерело неприємного запаху і коли зрозумів, що так просто мені у мене це не вийде, то почав всіх обдзвонювати.

Ти як там? Жива?

Реклама

– Звичайно, та, добре.

– А хто тоді ні?

– Тобто? Ніби ніхто… не знаю.

Обдзвонив всіх і ніхто нічого не знає, проте підкидають різні версії… Старша донечка переконана, що це шкарпетки сина, син стверджує, що це пташка, молодша донька, що це миші, а дружина з нею погоджується й додає ще більше страху, мовлячи, що це щур.

Пішов досліджувати квартиру й шукати винуватця смороду, але на диво всі тваринки живі й займаються своїми справами, тому я повернувся на кухню, де запах був найбільш чутним.

Спочатку я вирішив, що старша дочка мала рацію й проблема у непопраній білизні, й хоча, запахи там були далеко не французькі та не схожі на те, що я почув з самого входу, тому вирішив, що хату потрібно досліджувати системно й почав з самого входу та навколо дому.

Запах відчувався тільки під відкритим вікном на кухню, тому я знову туди повернувся й почав заглядати у кожну щілинку та куток. Зумів почути сотні запахів, але жодний не схожий на той, що мені потрібний.
Вирішив, що тепер потрібно не тільки на зони, а й на рівні кухню ділити, тому спочатку шукав під ногами, на рівні мого росту та над моєю головою! І коли я став на стільчик, то почув, що запах раптово посилився.
Причина стояла на холодильнику у невеличкій коробці. Я її відкрив і той самий запах заполонив усе навколо. У ній лежали черепашки! Тьфу ти!

donnews.ru

– Так це ті ваші черепахи на холодильнику!

– Та ні, не може бути, нісенітниця якась! Ми ж промивали все й просушували – вигукнула здивовано дружина.

– Не знаю, може, чи не може, але сморід від нього стоїть жахливий, я вже кілька годин кімнату провітрюю, а результату – нуль!

Й дійсно минуло кілька марних годин з відкритими вікнами та освіжувачами повітря, а запах все не пропадав, вже й додому всі діти повернутися встигли й давай руками носа закривати.

– Татку, чим тут так смердить?

– А то вашими черепашками улюбленими!

– Нісенітниці! Ми їх промивали… – точно почали тараторити, як їхня мама.

Коти, тим часом попросилися на вулицю, бо схоже не витримували у будинку з таким «смертоносним запахом».

Тоді й діти почали все нюхати й встановили, що моя версія про черепашок неправдива і я дурень, що викинув їх, адже джерело смороду досі було на кухні. Тоді й дружина повернулась і ми всі великою сім’єю стали повністю розбирати та розсовувати кухню, майже на гвинтики.

Розбирали повільно, кожну поличку й гвинтик та виносили в інші кімнати, щоб повністю звільнити кухню та знайти «загрозу». Навіть, пральну та посудомийну машинку розібрали, але нічого там не було. Тільки даремно спину свою потягнув.

Знайшли ми під час такого генерального прибирання чимало речей, що колись ще вважали загубленими та причина смороду так і залишалась таємницею.

Прибирали ми до пізнього вечора й того моменту, доки у кухні не залишився лише один холодильник. Доки дружина почала повністю розбирати його зсередини, я його відсунув і тут прямо під ноги, як впаде мені щось у целофановому пакеті й розбризкається по всій кухні, то ні я, ні діти, ні дружина не могли стриматися й нас вивернуло.

У маленькому целофановому пакетику, що залишив свої сліди по всій кухні лежала риба!

Власне для приготування такої ароматної страви, вам потрібно мати дома кілька котів та рибу.
Ховаємо від котів рибу на холодильнику, забуваємо і чекаємо, доки вона випадково не впаде під холодильник, а там вона саме вже приготується з допомогою рефрижератора, що затисне її до стіни, а потім всією родиною смакуєте цим ароматом!

Ми вже смакували по саме горло!

Реклама

Також цiкаво:

Close