– Ти краще не приїжджай. Ми з татом любимо тебе, переживаємо. Але вдома у тебе зручніший диван та й телевізор більший

Подружжя все життя прожили в одному будинку, який старішав разом із ними. Вони не хочуть покидати його.

Бувають вечори, коли згадують своє життя, радісні та сумні моменти, яких так багато, і всіх згадати не можливо. Їхні діти вже дорослі, живуть окремо, мають свої сім’ї. Донька живе в маленькому містечку, яке розташоване близько їхнього села. Тому часто навідується разом зі своїми дітьми. Стабільно раз на тиждень, а буває й частіше. А син живе далеко, років так з 6 не навідував батьків. Весь з головою в роботі, зайнятий своїми справами, часто їздить закордон. Та недавно дзвонив мамі та повідомив, що скоро приїде.

Батьківському щастю не було меж. Розпочали підготовку до приїзду сина: поїхали на базар за продуктами, підготували кімнату, постіль поміняли, все поприбирали. Буквально рахували дні, так вже чекали на зустріч із дитиною. Їхній син одружений вдруге, перший раз не вдався, бо жінка зрадила, гуляща була. А от недавно одружився ще раз.

Приїхав Іван машиною, повечеряв та одразу спати. Чоловік із дружиною тихенько сіли поруч і дивляться на нього. Розуміють, що говорити він не дуже хотів, бо все-таки дорога далека, втомила. То хоч посидять біля синочка, надивляться.

Батько весело каже:

– Оце відпочине виспиться і допоможе нам, багато справ. Нарубаємо дров, поїдемо купимо ялинку, все гарно прикрасимо, як в дитинстві. Пам’ятаєш? Бо я вже не можу згадати, коли в останній раз ялинка в хаті стояла на Новий Рік.

Мама додала:

– Так-так, відпочине як слід. І там ще треба на кухні підлогу відремонтувати, бо вже геть біда.

От так вони сиділи говорили та споглядали на свого синочка. Згодом батько пішов спати, а мати ще сиділа та дивилася, очей не могла відірвати, постійно ковдру поправляла.

Рано батько проснувся, пішов топити піч, аби не було холодно в хаті, звичайно ж, важливий гість приїхав. А мати тим часом хазяйнувала на кухні, вирішила пирогів напекти, нагадати сину смак дитинства. Потім проснувся Андрій, поїв смачно, закутався та сів дивитися телевізор.

– Сину, іди-но, будь ласка, татові допоможи дрова нарубати та поскладати.

– Та ще буде час, мам. Я ж приїхав на декілька днів, ще встигну. Скажи батькові, хай баньку натопить.

Носили старі батьки воду з колодязя відрами, для їхнього синочка, навіть слова йому не сказали.
Потім батько попросив, щоб син поміг гній в хліві прибрати. Син відповів: “Ви що знущаєтеся? Я в місті на роботі втомився, приїхав до вас відпочити, сил набратися, а ви мене вирішили припахати”.

Андрій дістав якусь пляшку зі спиртним вмістом. Він пив і жалівся на життя, то як на роботі все складно, скільки багато роботи, то як дружина його постійно ревнує і влаштовує скандали. Ще багато розповідав про куплену нову квартиру, меблі дорогі європейські, що кота купили породистого, дуже дорогого. Батьки, втомлені за цілий день, похиливши голови, слухали його. Та все-таки терпець увірвався, і вони пішли спати. Це образило Андрія, він сказав, що їде до сестри та надіється, що там буде веселіше. Звісно батьки були проти, щоб син сідав за кермо у такому стані. Батько забрав ключі й нагримав на нього. Андрій покричав, зайшов до кімнати, закрився, і ввімкнув телевізор на всю гучність. Через це батьки ніяк не могли заснути, батько пішов у кімнату до сина, виключив телевізор. І тоді вони заснули.

Із самого ранку Андрій пішов у ліс, на прогулянку. Через деякий час вернувся, замерз. Сів за стіл та радіє теплу і смачному чаєві. Навіть не думав про вчорашнє. А мами через вчорашній день тиск погіршився.

Він вже збирався їхати, батьки наскладали цілі торби гостинців, син не відмовився:

– Ну нічого собі, скільки добра. Дружина з дітьми будуть безмежно раді, вони ж ніколи не пробували такої смакоти. Звісно, ми все маємо, але щоб не образити вас, то візьму. Правда, як от тільки згадав, що не привіз вам ніяких подарунків, але це нічого страшного, якось наступним разом.

Мама крізь сльози мовила:

– Ти краще не приїжджай. Ми з татом любимо тебе, переживаємо. Але вдома у тебе зручніший диван та й телевізор більший.

Тоді Андрію дійшло, що дуже образив своїх батьків та не мав, що їм відповісти. Сів у машину, помахав рукою та й поїхав у місто.