ЖИТТЯ

«Ти мені не батько. Ти втратив право називатися татом, коли п0кинув нас,» – це ж як треба було налаштувати дочку проти мене, щоб вона вигнала мене зі свого дня народження

Ми з дружиною взяли шлюб одразу після закінчення школи. Це зараз я розумію, що ми сильно поспішили, а тоді у голові було кохання, весна, нещодавній наш випускний вечір. Спочатку наше сімейне життя нагадувало казку. Через пів року дружина сказала, що чекає на дитину. Я був на сьомому небі від щастя. В той час вже працював разом зі своїм татом. Допомагав йому возити товар до нашого магазину.. Саме в той момент у нашому подружньому житі почалися негrаразди. Я не знаю, кого зараз варто в цьому звинувачувати. Десь у журналі прочитав, що у р0злучені завжди винні двоє.

Вагітна дружина змінювала настрій по кілька разів на день і кожного разу винним у цьому робила мене. При чому не важливо, винен я у гарному настрої чи поганому. Я також нервував й сварився з нею через те, що вона взагалі перестала виконувати хатню роботу. Я розумів, що вона вагітна, але ж мінімально кинути речі у пральну машинку й натиснути кнопку можна. Так день за днем наші відносини ставали все гіршими. Мої батьки говорили мені, що потрібно трошки зачекати, що це такий період. Все наладиться коли народиться дитина.

Але після того, як народилася наша дочка, все стало ще гірше. Піклування про дитину забирало всі сили у жінки, я весь час був на роботі та різних підробітках, щоб забезпечити нас всім необхідним. Мене немає вдома, дружина мається з немовлям, а коли я приходжу то починає докоряти за те, що я не допомагаю. Так сварка за сваркою – й наші стосунки перешли у неоголошену війну. Я боявся зробити зайвий рух, адже одразу починалися сварки.

Реклама

Ще й не було року нашій дочці, як я пішов з дому та подав на розлучення. Батьки мене не підтримали, дружина продовжувала скандалити, а я не знав, що робити. Вирішив поїхати працювати за кордон.
Кожного місяця я відправляв кошти вже колишній дружині. Так минуло п’ятнадцять років мого життя. Час від часу я навідувався на Батьківщину, бачився з дочкою. Але бачив, що чим старшою вона стає, тим гірше до мене ставиться. Я гадаю, що моя колишня дружина спеціально налаштовує її проти мене. До того ж з ними ще й мешкає новий чоловік моєї колишньої.

Та ось в останні мої відвідини я взагалі не знав куди діватися. Вирішив зробити для дочки сюрприз. Сімнадцять років – важлива дата. Купив подарунки, замовив повітряних кульок. Але зустріли мене наче геть чужого. Так я не поряд, але ж я ніколи не забувався про рідну дочку. Вона не хотіла мене бачити. Мої вітання сприймала у штики й взагалі була незадоволена моїм приходом до них додому. А колишня дружина стояла поряд й заклавши руку на руку єхидно посміхалася. «Не інакше, як вже постаралася та налаштувала дитину. Це ж потрібно так спеціально робити неприємності та сварити дочку з батьком». «Ти мені не батько. Ти втратив право називатися татом коли покинув нас,» – сказала мені рідна дочка та почала виганяти з квартири й викидати мої подарунки за двері. А що я міг зробити. Не вриватися ж мені до чужої квартири чи хватати дочку силою. Це ж як треба було налаштувати дочку проти мене, щоб вона вигнала мене зі свого дня народження.

Ви не повірите, як мені тоді було прикро. Я більше не бачив сенсу залишатися. Вирішив знову поїхати за кордон, де в мене була дівчина. З нею я не поспішаю. Ми зустрічаємося вже вісім років, але пропозицію я ще не хочу робити. Наступав вже один раз на ці граблі.

А стосовно дочки, то я сподіваюся, що коли вона подорослішає, то зрозуміє, що я її люблю. Не хочу на неї ображатися. Мені більше немає заради кого працювати та старатися. Все, що я за своє життя заробив, я залишу їй.

Реклама

Також цiкаво:

Close