Є в мене одна сусідка – Галина Петрівна. Вона досить приємна пенсіонерка, завжди ввічлива та привітна. У неї є єдина донька та онучка. Донька заміжня та живе окремо, але доньку вона часто приводить до бабусі, оскільки вони з чоловіком працюють, а Альбіна часто хворіє, та й садочки на карантин часто закривають. Мені завжди здавалося, що Альбіна досить розпещена дитина, і нещодавно я в цьому впевнилася.
Того дня ми з сином вийшли на дитячий майданчик біля нашого будинку. Син грався з іншими дітьми. Вони вигадали самі якусь гру, бігали повсюди, загалом, дітям було весело. Тут на майданчик підійшли й Галина Петрівна з онукою. Було помітно, що Альбіна не в настрої. Вона не пішла до інших дітей, а просто сіла на гойдалку поруч з лавкою, на якій сиділа я та її бабуся.
Згодом Галина Петрівна почала вмовляти онуку приєднатися до інших дітей, адже вони всі граються, їм весело, та й майже всіх дітей на майданчику Альбіна знала. Спочатку дівчинка просто відмовлялася, а потім почала розмовляти з бабусею досить грубо. Коли Галина Петрівна запитала, у чому справа, то Альбіна заробила те, що мене шокувало!
«Ти мені непотрібна! Я тебе не люблю! У тебе навіть грошей на нову ляльку немає!» – кричала онука бабусі на весь дитячий майданчик. Галина Петрівна почала заспокоювати онучку, просила так не кричати. Потім почала виправдовуватися, говорила, що в неї маленька пенсія, що вона не може ледве не кожного дня купувати їй нові іграшки.
«Я ж лише минулого тижня купила тобі гарну ляльку, чудову барбі, ще й з набором сукенок для неї!» – виправдовувалася Галина Петрівна. «Ото ж, що аж минулого тижня! Вона мені вже обридла! Я нову ляльку хочу! Чим мені зараз гратися?!».
Ця ситуація, звичайно, привернула увагу дітей. Тоді мій син підійшов до Альбіни та дав машинку, сказав, що вона може гратися нею. Альбіна спочатку покрутила носом, а потім все ж приєдналася до мого сина та інших дітей.
Галина Петрівна ледве не плакала. Вона розповіла мені, що її донька з чоловіком ніколи не відмовляють доньці. У неї вдома є ціла окрема кімната для іграшок, і вона схожа на музей, адже Альбіна не хоче гратися навіть двічі однією й тою ж лялькою. Галина Петрівна намагалася не один раз поговорити з донькою, казала, що не можна так розпещувати дитину, навіть якщо вона в них одна, а вони гарно заробляють. Та донька Галину Петрівну не слухає.
Прийшовши додому, я ще довго розмірковувала над цією ситуацією, думала навіть поговорити з Оленою (мамою Альбіни), та потім вирішила не лізти в чужу сім’ю. Я вже подумала, що Альбіна подає не дуже гарний приклад іншим дітям, та ввечері до мене підійшов син та сказав, що Альбіна дуже вередлива й розмовляти так з бабусею не можна. Я була дуже рада, що мій син вихована людина.
А ви, як вважаєте, треба купувати дитині все, що вона захоче, якщо є така можливість, чи слід обмежувати дітей, навіть якщо є гроші?
