Ти мусиш за мене заплатити! Ти мужик чи хто?

Ця нeпpuємна подія трапилась зі мною декілька років тому. У той час я зустрічався з однією кpaлею. Вона мені дуже приглянулась до ока, бо ж і гарна, й чарівна як лялька з кінофільму, і я нічого не міг з собою вдіяти. Кілька разів ми з нею зустрічалися, ходили в парку, при цьому основне наше з нею спілкування відбувалося в університеті та в чаті.

Переписувались доволі часто. Дівчину цю звали Катерина. Була вона дуже красивою! Наше з нею спілкування не склалося з першого дня, я впевнений, що у неї було багато тих, хто не проти був за нею позалицятися, ось вона і перебирала. Я так думаю вона мене діставала зі списку запасних, коли їй було абсолютно тоскно. Якось мені прийшло повідомлення.

– Що сьогодні робиш ввечері. На роботі? У мене настрій огидний, на роботі одні проблеми… може, посидимо в якому-небудь ресторанчику, розважимось?

Надворі прохолодний осінній вечір, вдома його коротати зовсім не хотілося, бо опалення поки не увімкнули. Холодно сидіти вдома на самоті. А крім цього, мені дуже хотілося з нею зустрінеться, навіть попри те, що я чудово розумів, що вона буде використовувати мене як жилетку для своїх сліз.

Катя як почула, що йдемо в ресторан, зраділа дуже сильно. Ми зустрілися о сьомій годині вечора біля входу в парк. Спочатку ми хотіли з нею там прогулятися, а потім піти куди-небудь посидіти. На диво, прийшла вчасно. Ми з нею трохи погуляли. Несподівано до нас підійшов хлопчина приблизно років десяти дуже погано одягнений і сказав:

– Чи не буде у Вас трохи грошей? Якщо вас не утруднить, будь ласка, дайте мені 15 гривень, у мене не вистачає на гамбургер, а я дуже хочу їсти

Цього вечора в моєму гаманці були одні сотні, але мені було соромно перед Катею відмовляти хлопчику, оскільки вона могла подумати, що я скупий, тому мені довелося йому дати сотню та сказати, щоб купив собі на 100 гривень гамбургерів.

Катя несподівано замовкла, і ми продовжили шлях в тиші. Ми зайшли в ресторан і сіли за вільний столик. Дівчина продовжувала мовчати. Тут я не витримав і поцікавився:

– Я тебе чимось образив, сонечко?

– Мені огидні жебраки, вони всі якісь нахабні. Кожна людина в цьому житті повинна за себе платити сама, а в цього хлопця, мабуть, і батьки є. Чому ж він в такому разі голодний? Мені від цього всього якось вже дуже бридко на душі стало. А ти навіть заохочувати цю убогість почав, якщо так будеш вчиняти, то сам скоро станеш убогим. Гаразд, давай що-небудь замовимо, а то я їсти хочу, у мене в роті ще ріски з обіду не було.

У цей момент я зрозумів, що вона дійсно не в дусі. Я ніколи не відмовляю нікому, якщо у мене просять на вулиці, оскільки я сам пройшов через бідність і знаю, як це коли у тебе нічого їсти.

Катя їла все як голодне дитя: й пироги, й салати, й супчик ще й замовила… Я обійшовся тільки чашкою гарячого капучино. Підійшов до нас офіціант і запитав:

– Бажаєте ще щось?

– Ми більше нічого не будемо замовляти. Принесіть, будь ласка, рахунок.

Після цього я додав:

– Роздільний, будь ласка.

Катя почервоніла від злості й сказала:

– Ти мужик чи хто! Ти повинен за мене платити у закладах. Я що тобі сестра якась?

Я зі злості не сказав ані слова. Звісно заплатив увесь чек й мовчки покинув ресторан. Це ж вона мене запрошувала й думає, що я маю платити за все, що вона буде їсти. Хоча б спитала мене, чи у мене все в порядку з фінансами, щоб їсти на 1 тисячу гривень. Я такий же студент, як і вона. Прийшовши додому, заблокував її в чаті, й ми один одного оминали до завершення навчання.