Ти – н1кчема! А я взагалі дуреп@, що вийшла за тебе, б1дного, заміж. Люди живуть нормально, а в нас одні злидн1. Н1чого собі д0зволити не м0жемо! Краще вже р0злучитися, ніж так жити!

Моя донька Оксана вийшла заміж за Павла 5 років тому.  Спочатку у них була цілковита гармонія у сім’ї. Вони турбувалися один про одного та цінували ці стосунки.

А потім у родині виникли матеріальні проблеми.  Оксана сиділа в декретній відпустці, бо народилася донечка, наша онучка. Павло трудився, не покладаючи рук, адже тепер він був єдиним годувальником сім’ї. Ми з чоловіком, звісно, допомагали. Але що там з нашою пенсією? Багато не допоможемо. Наш зять – молодець, він працював допізна і не відмовлявся від будь-яких підробітків, щоб забезпечувати Оксану та маленьку доньку Лізу.

Та Оксана на тлі їхнього матеріального неблагополуччя постійно влаштовувала скандали та принижувала чоловіка:

– Ти – нікчема! А я взагалі дурепа, що вийшла за тебе, бідного, заміж. Люди живуть нормально, а в нас одні злидні. Нічого собі дозволити не можемо!

Павло всі ті сварки покірно терпів і заспокоював Оксану:

– Я ж стараюся, як можу. Ні від якої роботи не відмовляюся. Треба трішки потерпіти, Оксанко. Все минеться.

Та останньою краплею для Оксани стала зустріч зі своєю знайомою ще зі школи Марією. Дівчина сказала їй тоді іронічні слова:

– Боже, Оксанко! Ти кепсько виглядаєш. Напевно, вийшла заміж за якогось невдаху. Одяг у тебе старий, зношений, а косметика дешева. Зачіску коли ти востаннє робила? Може тобі дати грошей, щоб сходила до перукарні?

Оксана повернулася додому у сльозах. Їй було дуже образливо, що її подруги живуть заможно, а вона не має фінансової стабільності.

Коли додому з роботи прийшов Павло, Оксана розпочала сварку:

– Скільки це можна терпіти? Я що – себе на смітнику знайшла, щоб з таким невдахою жити? Якщо ти не можеш забезпечити родину, то, може, вже краще розлучитися нам?

– Оксано, потерпи ще трохи, прошу тебе. Невже фінансові труднощі нам стануть на заваді і зруйнують нашу міцну сім’ю? Ми повинні триматися один одного, адже ми родина. Вір мені – і все зміниться.

– Нічого не зміниться! Ми копійки рахуємо від зарплатні до зарплатні. У моїх подруг і косметика якісна, і одяг брендовий, а я нічого собі дозволити не можу! В мене навіть куртка зимова зносилася. Я втомилася від бідності!

– Дай мені ще трохи часу. От побачиш – і ми заживемо нормально!

Тоді Павло дав Оксані гроші і на нову зачіску, і на пуховик.

Мені було шкода зятя, тому я теж насварила доньку:

– Як тобі не соромно? Ми з твоїм батьком і гірші часи переживали, шматка хліба іноді не було. Та що – все разом подолали! А тобі легше втекти від проблем замість того, щоб чоловіка підтримати?

Павло свого слова дотримався. Він наважився поїхати на заробітки до Данії. Працював там півроку. Оксанка знайшла віддалену роботу і заробляла гроші вдома.

Вона, як порядна дружина, чекала Павла і сподівалася, що вони зможуть позбутися фінансових проблем. Павло повернувся з грошима. Оксана була задоволена. А ще більше раділа тому, що повірила чоловіку, і вони разом змогли зберегти свою сім’ю, незважаючи на скруту.

Потім зять влаштувався у солідну компанію, де стрімко піднявся кар’єрними сходами до заступника директора.

Одного разу він повернувся додому з роботи. В гостях у Оксани була її подруга Марія, яка тоді з неї насміхалися. Донька зустріла її біля магазину та запросила на каву. Павло був шокований, що Марія наважилася до них зайти після того, як обізвала його невдахою.

Коли він зайшов до кухні, Марія саме розхвалювала ремонт у їхній квартирі:

– Як розкішно у вас, Оксано. Такі апартаменти зробили! Та й ти класно одягатися почала!

А тоді Оксана їй і відповіла:

– Проте ти щось виглядаєш не дуже. Хочеш я тобі грошей на нову сукню дам, бо твоя вже зносилася?

Павло ледь не розсміявся з тих слів дружини.

Як у байці вийшло: “Отож на себе не надійся, чужому лихові не смійся!”